Від початку повномасштабного вторгнення населені пункти Кіровоградської області стали тимчасовою домівкою більше ніж для ста тисяч біженців. Найбільше переселенців оселилися в Кропивницькому. Для цих людей психоемоційна нестабільність стала звичним станом. Хоча, насправді, звикнути до відчуття тривоги досить важко. Втім, повідомляє сайт ikropyvnytskyi.com, останні місяці принесли чітке розуміння: життя продовжується у будь-яких умовах. Чим швидше людина усвідомить необхідність власної відповідальності за свій психічний стан, тим менш тривожним буде повсякдення.
Відчувати, як мінімум, фізичний комфорт і, як максимум, радість від життя досить важко, коли доводиться жити із синдромом біженця. Цей стан виникає внаслідок різкої зміни побутових умов і оточення, важкої і виснажливої дороги та усвідомлення того, що тепер все буде по-іншому.
Ознаки синдрому
Для людей, чия психіка травмована необхідністю вимушено змінити місце проживання внаслідок війни, характерна часта зміна настрою. Внутрішньо переміщеним особам не просто адаптуватися до нових умов життя та навіть прийняти допомогу від небайдужих людей. Рівень комфорту у новому житлі не є вирішальним фактором. Насамперед у різких змінах настрою відіграє роль жалкування за залишеною рідною оселею та майном, відчуття провини перед тими, хто відмовився чи не зміг евакуюватися та страх за майбутнє.
Серед інших ознак синдрому – нездатність відчувати задоволення від улюблених занять, страв, роботи, тощо. Дуже часто сильні нервові потрясіння відображаються не тільки на психічному, але і фізичному стані. Тож не варто панікувати, якщо раптом почало виникати відчуття втоми чи знесиленості, розлади сну і харчової поведінки, загострення хронічних хвороб.
Як оговтатися і жити далі та де отримати допомогу на Кіровоградщині
По-перше, необхідно зрозуміти, що синдром біженця – це не хвороба, а специфічний стан, на який організм у стресовій ситуації має повне право. По-друге, потрібно дозволити собі якийсь час побути в такому стані (можна плакати, бити ліжко ногами та знаходити втіху в незвичних речах чи заняттях). Важливо дозволити своєму організму вивантажувати стрес стільки, скільки йому потрібно. Коли «резерв» буде вичерпано, людина відчує необхідність чимось заповнити внутрішню пустоту.
По-третє, слід максимально використовувати всі можливості для адаптації у новому середовищі. Це і знайомства з волонтерами та місцевими жителями, і спілкування з іншими тимчасово переміщеними особами, чий досвід буде свідченням того, що життя продовжується навіть після побачених жахіть війни. Не слід нехтувати підтримкою професійних психологів, які знають, як надавати допомогу у критичних ситуаціях. Частково відволікатися від негативу можна долучившись до волонтерських робіт – наприклад, збирати та сортувати гуманітарну допомогу, приймати участь у заходах по збору коштів для специфічних потреб тощо.
Не тільки гуманітарну, а й психологічну допомогу надають внутрішньо переміщеним особам на Кіровоградщині. Психологічним станом людей, які виїхали із районів бойових дій опікуються спеціалісти обласного центру соціально-психологічної допомоги. Не залишаються осторонь і приватні практики. Деякі з них більшу частину робочого дня присвячують волонтерству та роботі з людьми, які потребують уваги.
В місті Олександрія, що на Кіровоградщині, функціонує центр психологічної підтримки. Звернувшись за номером (096)-044-42-93 можна отримати безкоштовну консультацію у будь-який час.
