Українці завжди вірили в повір’я та проводили обряди під час важливих для них свят. Звичаї та обряди були важливими в житті наших предків. Однією з таких визначних подій було весілля, яке складалося з передвесільного циклу.
Справжнім сакральним обрядом до шлюбного ритуалу був дівич-вечір, який символізував прощання з дівуванням. Дівич-вечір, повідомляє сайт ikropyvnytskyi.com, робили за день до весілля, молода в своїй оселі, молодий у своїй.
Розчісування волосся, плетіння коси
Найкращі подруги приходили додому до нареченої та просили у матері благословення нареченій змивати голову а потім робити косу.
Мати з головною дружкою брали кухоль води і зливали на голову нареченої, а потім дружка витирала молодій волосся. Для цього брали новий рушник, який так і називали «утирач».
Мати вичісувала нареченій волосся, дівчата співали спеціальні-обрядові пісні. Найчастіше молода в цей момент плакала.
Коли волосся було розчесане подруги бралися плести косу. Під час плетіння коси в волосся додавали спеціальні стрічки зроблені з тканини, це була своєрідна прикраса для волосся.
Виття гільця
На вечірці – це був самий сокровенний обряд. Гільце вважалося символом незайманості, дівочої краси та цноти.
Подруги нареченої відривали гілку з фруктового дерева і починали її прикрашати. Оздоблення було різним, найчастіше на гілочку пов’язували стрічки, квітки, букетики з колосків. Оздоблену гілку встромляли в хліб або посудину з зерном.
Виготовлення вінка
Дружки сідали за стіл та починали виробляти весільний вінок, оздоблювали його готовими прикрасами з воску. Вінки робили різних кольорів в залежності від статусу нареченої. Кожен колір мав своє значення: блакитний – дорога, червоний – кохання.
Білі вінки робили, якщо наречена сирота. Якщо напівсирота – квіти з красною серединкою. Якщо наречена сирота – квіти червоні з білим краєм.
Крім квітів вінок нареченої прикрашали краплями, які ще називали «сльозами», бо наречена під час весілля повинна була плакати.
Окремо подруги повинні були зробити вінок і для нареченого. Найчастіше два вінки робили за один раз. Для цього використовували квіти барвінку. Брали три квітки та дуже добре перев’язували їх ниткою. Кожен букетик накладали один на один, і знову зав’язували. Коли плетиво досягало потрібної довжини, то його кінці зшивали докупи (повинен вийти обруч).
Одягання вінка
Одягання вінка на голову нареченій на дівич-вечір супроводжувалось ритуалами.
На підлозі стелили біле полотно, на яке ставили діжу в якій замішували хліб, зверху клали подушку. Дівчина сідала на неї, після чого брат повинен був розплести їй косу, яку заплітала мати, а дівчата в цей час прикрашали голову нареченої вінком.
Потім старша дружка на парубоцькому підвесілку чіпляла молодому його вінок до шапки чи капелюха, садовила біля молодої на кожух і накривала їхні голови рушником, зверху посипала житом. Це робилося задля того, щоб сім’я жила в достатку і мирі.
Віночок з дівич-вечора наречена повинна зберігати навколо ікони, бо вважалося, що він є сімейним оберегом.
Парубоцький підвесілок
Під час цього свята, молодий і всі його друзі просили благословення на одруження у сватів, батьків. Молодий у себе вдома цілував ікони і вклонявся присутнім. Потім після цього обряду всі йшли до столу.
Обмін подарунками
Після парубочого підвесілку молодий з боярами приходив у дім нареченої з подарунками. Наприклад, майбутній дружині він міг подарувати намисто, сестрі нареченої – хустину, батькові – мундштук, тещі – кожух.
Подарунок тещі мав велике значення, бо вважалося, що так зять підлещується до неї, сподівається побудувати з нею добрі відносини.
Де у Кропивницькому можна побачити, як раніше святкували дівич-вечір?
У дитячій обласній бібліотеці ім. О. Гайдара кожного року проводять на свята зимового циклу «Дівич-вечір».
На відтворені дівич-вечора кожна жінка може відчути колорит та атмосферу справжнього дійства, яку передають вишивані рушники та щедрий стіл.
На дівич-вечорі можна познайомитися з багатьма народними звичаями і традиціями, які складалися протягом віків.
