27 Листопада 2022

Як у Кропивницькому боролися з грипом у ХХ столітті

Related

Історія про те, як єлисаветградці опановували «диво-транспорт» – велосипед

Золотим віком велосипедів називають останнє десятиліття 19 століття. Саме...

Як мистецьке новаторство Марка Кропивницького змінило життя у нашому місті

Про біографію та творчі досягнення Марка Кропивницького написано багато...

Спорт по кропивницькому: ТОП-спортивних закладів міста

Більшість людей мріє мати міцне здоров’я, гарне тіло і...

«Чай, кава потанцюємо по Кропивницькі?»: ТОП-шкіл танців в місті

Танці – це унікальні заняття, які дозволяють людині відпочити,...

Share

У поточному столітті грип перестав сприйматися як занадто серйозне захворювання. Проте ще кілька десятків років тому ця хвороба вважалася складно виліковною, а людей, які відновилися після грипу, називали щасливчиками. Річ у тім, що перша половина минулого століття ознаменувалася смертоносною епідемією іспанки, з якою, на жаль, були знайомі і мешканці нашого міста. Вилікувати хворобу було практично неможливо, адже іспанка застала людство в той період, коли вся сфера медицини працювала на потреби Першої світової війни. Вивчати складні віруси, а тим більше – винаходити вакцину було не на часі. Саме тому світ заплатив цій хворобі страшну ціну у вигляді десятків мільйонів життів. Кіровоградці також віддали внесок у сумну статистику. Але вже з другої половини ХХ століття, коли світ почав оговтуватися від воєнних дій та епідемій, боротися з грипом стало простіше. Про те, як це було, розповідають історики та місцеві медики. Більше на ikropyvnytskyi.com.

Найстрашніше позаду

За минуле століття наш регіон кілька разів атакували різні штами грипу. Перший – іспанка, проходив трьома хвилями, які завершилися до 1920-го року. Цей вірус вважався найстрашнішим, бо виник в умовах фронтової антисанітарії, коли лікарі ледь встигали лікували солдат від тяжких поранень. На той час не було вакцини, яка б дозволила загальмувати процес поширення вірусу і зменшила рівень смертності. Вважається, що до України цей вірус занесли німці. Коли території були деокуповані, а медична сфера почала оговтуватися від жахіть війни, епідемія спала. Сьогодні цей різновид грипу відомий як штам N1H1.

В 1950-х з’явився вірус H2N2. Його лікували як звичайний грип з дотриманням карантинних норм. Новий вірус грипу A/СРСР/90/77 H1N1 прийшов до нашої країни в 1970-ї роки. Його називають «російський грип». Він не викликав великого ажіотажу, бо на той час вже було винайдено кілька різновидів антибіотиків, що призначались при лікуванні важких інфекційних хвороб і пневмоній. Відомо, що станом на 1973 рік в країнах РСР вироблялось близько 50 мільйонів доз вакцини від вірусу грипу в залежності від прогнозу, якими можуть бути штами найближчих років.

«У радянські часи дуже свідомо ставились до профілактики та лікування гострих вірусних захворювань», – повідомляє Obozrevatel.

До Кіровограду вакцини завозилися через Київ та Харків. Але масової вакцинації тоді не спостерігалося. Революційними в вітчизняній медицині вважаються 1990-і роки, коли від грипу почали вакцинувати масово.

Що пропонувала медицина радянських часів

«Тобі не боляче?», – саме таке питання ставили медсестри, що «наліплювали» на спину болючі банки, випробовуючи больовий поріг пацієнта. Таке скляне приладдя було майже в кожній домашній аптечці. Воно використовувалося при запальних процесах органів дихання, щоб викликати місцевий прилив крові і зняти кров’яний тиск в ділянці запалення. Не набагато приємнішою була процедура з гірчичниками, які раніше розмочували в окропі і притуляли до спини чи грудної клітки. Ті, хто пережив школу радянської медицини, досі згадують червоні опіки після гірчичників, які нагадували про хворобу ще тривалий час після одужання.

При перших проявах грипу лікарі радили полоскати горло розчинами фурациліну та сульфадиметоксину. Ці препарати закуповувались в аптеках у великих кількостях і трималися вдома «про всяк випадок». Популярністю користувався розчин кальцію хлору і, звичайно, усім відомі пекучі краплі для носа «Нафтизин». Температуру в домашніх умовах «збивали» традиційним парацетамолом або аспірином, його ж вживали і для позбавлення від головного болю, яким супроводжувався грип.

Традиційне лікування не обходилося без використання розчину люголя, адже будь-яке простудне та вірусне захворювання супроводжувалося запальними процесами слизових оболонок. Люголем полоскали горло та обробляли слизову оболонку носа. Якщо хвороба супроводжувалася ризиком пневмонії, доводилося робити уколи. Антибіотик пеніцилін – поширений в радянські часи протизапальний та противірусний засіб, яким користувалися і кропивничани.

Зі спогадів корінної кропивничанки: «Як я хворіла на грип у шкільні роки»

Шістдесятирічна Алла Антонівна народилася і виросла в нашому місті. На свої очі жінка бачила не одну епідемію грипу. «То штами вірусів змінюються, а у мене лікування незмінне вже багато десятків років. Я сама з дитинства так лікуюся, дітей лікувала, а тепер і онуків доводиться «відбивати» у тих вірусів», – з посмішкою ділиться жінка своїм досвідом. Жінка пам’ятає, як у шкільні роки, коли вона хворіла, лікар призначав дуже багато таблеток і уколів. Іноді доводилося терпіти скляні банки на спині. Коли мама змушувала суворо дотримуватися усіх рекомендацій терапевта, дівчинка поспішала до бабусі. У тієї були свої методи лікування, більш лояльні. «Найперше, що я повинна була зробити, щойно мене «передавали» на лікування бабці – випити велику чашку жирного молока з медом і маслом. До цієї «бовтушки» бабуся додавала яєчний жовток. Говорила, це пом’якшує кашель. Знаю, що сучасні лікарі категорично заперечують такі методи, але мені подобалося», – розказує Алла Антонівна. Кропивничанка пам’ятає, як кілька днів лікування у Малій Висці, де мешкала бабуся, проходили без болючих уколів. «До міста батьки забирали мене вже майже здоровою, а от однокласники лікувалися довго і затяжно», – згадує жінка.

Звичайно, не однією молочною «бовтушкою» лікувала бабуся маленьку Аллу. Кропивничанці запам’яталася суха гірчиця у шкарпетках і велика кількість випитого смородинового компоту, чаї з малини та компреси з оцту і сироватки. А ще запам’яталося, як одяг різко пахнув евкаліптом, бо скроні і носа доводилося змащувати «Зірочкою» – така мазь тоді була у кожній аптечці.

Народну медицину ніхто не відміняв

У той час, коли в лікарнях виписували пацієнтам ліки в таблетках та ампулах, наші дідусі і бабусі мали свою думку з приводу лікування грипу та інших вірусних захворювань. Жарти жартами, але про народні методи позбавлення від грипу, бронхітів та ангіни часто можна було прочитати в періодичних друкованих виданнях, як, наприклад «Комсомольське життя», «Сільське життя», «Народний цілитель», «Вогник». Мабуть, кожна родина раніше мала блокнот із численними вирізками цілющих рецептів з газет, дбайливо зібраними мамою чи бабусею. Цей блокнот діставався з шафи у випадках, коли хтось в родині хворів на будь-що. Щодо грипу, то від нього «народні цілителі» радили лікувати відварами малинового та вишневого гілля, чаями з перетертої калини та сухої ожини. Для полоскання горла рекомендувалося робити розчини с сіллю та содою, заварювати сушену лікарську ромашку та нагітки.

Популярними домашніми методами лікування були трав’яні інгаляції, які робили на кухні, дихаючи над посудиною з гарячим відваром. Заварювали сухий евкаліпт, м’яту, ромашку. Іноді робили інгаляції над гарячою картоплею або розпареною корою берези чи дуба. Незамінна «помічниця», яка з’явилася в кімнаті хворого – велика банка з водою та легким розчином соди. За добу рекомендувалося випити щонайменше три літри води. Таким чином можна було частково знизити температуру та «прибити» патогенну флору.

Стереотипи про лікування грипу в минулому столітті

Лікарі сучасності застерігають мешканців Кіровоградщини користуватися деякими методами лікування, які були популярними серед наших батьків та дідусів з бабусями. Терапевт однієї з приватних кропивницьких клінік Оксана Гриценко перелічила найпопулярніші способи ускладнити перебіг хвороби. «У радянські часи лікарі полюбляли призначали прийом медикаментів жменями. Сьогодні ми намагаємось мінімізувати кількість синтетичних речовин, що беруть участь у боротьбі з інфекціями та вірусами», – готовить лікарка. За її словами, нова ера в лікуванні полягає в тому, аби дати організму шанс самостійно впоратися з проблемою. Велика кількість антибіотиків та «порошків», які призначалися лікарями 30-40 років тому, здатні ускладнити перебіг хвороби, адже імунітет залишається осторонь і поступово слабшає. Ще одна причина, чому слід відмовлятися від великої кількості медикаментів – «конфлікт» діючих речовин, що може призвести до побічних реакції у прояві алергій та збою в роботі внутрішніх органів.

Наступна помилка, яку роблять люди, що ледве відчули нежить – закутатися у в’язані светри і шкарпетки та лягти під товсту ковдру. «Це робиться більше для комфорту, а не для того, щоб швидко вилікуватися», – говорить Оксана Михайлівна. Коли підіймається температура тіла, людині хочеться знайти тепло, але кутаючись в теплі речі вона ще більше акумулює жар. По такому ж самому принципу діють і гарячі чаї, якими намагалися напоїти нас бабусі, ледве ртутна відмітка на термометрі досягала 36,9. Будь-які гарячі напої не тільки сприяють підвищенню температури, але й подразнюють слизову оболонку горла, де під час хвороби швидко розвивається інфекційна флора.

Сучасний ринок фармакологічних препаратів дозволяє зробити лікування не тільки більш ефективним, ніж раніше, але і обрати ті медикаменти, які «до смаку». Кропивничанам 21 століття пощастило жити в епоху запашних противірусних чаїв, солодких знеболюючих мікстур та льодяників, а також високоефективних антибіотиків, що нині неодмінно приймаються у супроводі з пробіотиками. Проте, медицині минулого століття ми завдячуємо фундаментальними відкриттями, які не тільки стали базою для подальшого наукового розвитку, але й допомогли пережити хвилі агресивних вірусних епідемій.

.,.,.,.