Бажання бути красивими іноді переростає в не здорову форму, коли без допомоги кваліфікованих спеціалістів не обійтися. Анорексія – це та хвороба, яка може перетворити фізично здорову людину в пацієнта, залежного від прийому медикаментозних препаратів. Та головне – що лікування є, і воно дієве. Чому в бажанні слідувати модним трендам кропивничани погоджуються на крайні міри, які спеціалісти займаються лікуванням анорексії та наскільки коротким може бути шлях від спортзалу і бажання схуднути до кабінету ендокринолога – про все це розказують медики та ті, хто поборов хворобу у Кропивницькому. Більше на ikropyvnytskyi.com.

Шлях від нормального стану до проблеми

Люди, яким притаманна булімія – розлад харчової поведінки на фоні патологічного психологічного стану – як правило, скаржаться на зайву вагу. Через необізнаність у проблематиці вони вважають анорексиків у якійсь мірі «щасливими людьми» (так, звучить страшно). Проте, як аномальне переїдання, так і крайня форма анорексії мають спільний корінь – глибинні розлади психіки.

За словами ендокринолога однієї з лікарень Кропивницького – Анни Володимирівни Живицької, 80% людей, які хворіють на анорексію, ставили схуднення первинною метою.  «Часто бачимо, коли молоді люди, що мають не погане здоров’я і привабливий фізичний стан, штучно заганяють себе в анорексію через деструктивні переконання, які живуть в голові», – ділиться сумними спостереженнями спеціалістка. Люди хочуть худнути, бо вважають, що так вони будуть виглядати привабливіше. Цікаво, що коли дівчина «зациклена» на схудненні, всі інші показники привабливості відходять на задній план – настрій, здатність радіти життю, стан шкіри, волосся, зубів тощо. Якщо таку людину вчасно не «загальмувати» і не привести до тями, то за рік-півтора вона може довести себе до тяжкої стадії анорексії.

Невже все і справді так серйозно?

На фоні таких поширених захворювань, як діабет, онкологія та хвороби серцево-судинної системи про анорексію говорять мало. В Кропивницькому протягом року фіксується не так багато випадків цього захворювання, проте по рівню небезпеки воно не поступається вищеперерахованим. Психотерапевт Віта Чернета-Зубенко в інтерв’ю Суспільному повідомила, що близько 20% випадків анорексії мають летальні наслідки.

«Процес входження в хворобу займає кілька етапів. Важливо відстежувати, як поводить себе людина в домашніх умовах і звертати увагу на те, коли вона відмовляється їсти разом з усіма та придумує причини, чому не голодна».

Тренерка із Кропивницького Оксана Дзюба говорить: «В моїй практиці були такі випадки, коли я помічала, що жінки, які приходили худнути, не хотіли зупинятися на досягнутому результаті і йшли в нездорове, безглузде схуднення через примарні уявлення про красу». В таких випадках тренер обов’язково відправляє клієнтів на сесію до психотерапевта, аби вчасно виявити схильність до страшної хвороби. Оксана продовжує: «Тут річ не в тім, щоб просто «вигнати» людину зі спортзалу і закрити цю тему. Якщо в неї є нав’язливі думки – вона піде в інший зал. Річ в тім, що цю проблему потрібно вчасно виявити і ліквідувати, інакше буде біда». Анорексія – дійсно серйозна хвороба, спричинена глибокими розладами психіки, що супроводжується різноманітними фізіологічними проявами, які часом бувають не поправними.

Свідомий вибір або НЕ здоровий спосіб мислення

«Ви не уявляєте, як це страшно, коли твоя дитина свідомо йде до хвороби, від якої помирають», – зі сльозами на очах ділиться болісною історією Антоніна Олегівна, мама юної кропивничанки Катерини, яка колись мала намір стати обличчям модельної агенції. Її донька «вбила» собі в голову переконання, що 51 кілограм – це занадто велика вага для вісімнадцятирічної дівчини, яка неодмінно має підкорити подіум модельної студії. Катрусі дуже хотілося, щоб однокласники та знайомі бачили її на обкладинках модних журналів. Як виявилося потім, таким чином дівчина закривала психологічні гештальти.

За допомогою таких не здорових, але свідомих методів Катя привертала до себе увагу. Мало того, навіть коли їй діагностували анорексію, вона отримувала задоволення від занепокоєння батьків та лікарів. Психолог із Кропивницького Оксана Маляр впевнена, що дівчині просто бракувало уваги. «Хтось обирає спосіб скоювати правопорушення чи зчиняє скандали в родині, аби бути почутим та поміченим. Хтось свідомо йде шляхом кардинального схуднення, щоб в такий спосіб отримати увагу та порцію опіки», – пояснює психологиня. Наразі за фізичним та психологічним станом Катерини спостерігають спеціалісти обласної лікарні у Кропивницькому. Ясно, що ні про яку кар’єру у модельній агенції вже не йдеться.

У кого спостерігається найбільша схильність

Вважається, що до анорексії більше схильні жінки. На відміну від чоловіків представниці прекрасної статі частіше переживають гормональний дисбаланс і є більш мінливими в психологічному аспекті. Якщо порівнювати у відсотковому співвідношенні, то зі ста відсотків хворих вісімдесят – жіночої статі.

Серед жінок анорексією частіше страждають молоді люди. Розвиток хвороби припадає на підлітковий вік, коли в організмі тривають вікові перелаштування. В період з 12 до 17 років надзвичайно важливо пильно слідкувати за коливаннями ваги, настрою та звичок підлітків. Діти, які дорослішають, вважають, що самі можуть обирати спосіб і якість харчування, уникають батьківського контролю за такими «дрібницями», аби довести, що вони вже самостійні.

Думка спеціаліста

Психологиня однієї з кропивницьких загальноосвітніх шкіл Ірина Глущак вважає, що контролювати школярів у харчових звичках потрібно надзвичайно делікатно. «Якщо ви скажете дитині, що вона повинна їсти чітко визначену кількість їжі по розписаному графіку, то, скоріш за все, підліток зробить точно навпаки», – ділиться думками спеціалістка. Річ у тім, що у підлітковому віці молодий організм може часто «викидати» різні «сюрпризи», зумовлені роботою гормонів. Повпливати на цей процес часом важко, а інколи – не потрібно. Підлітку, який керується відчуттям несправедливості і не має терпіння, хочеться контролювати свої параметри як можна пильніше. Найпоширеніші інструменти, які обирає молодь в таких випадках – часткова або повна відмова від їжі і надмірні фізичні навантаження. В гіршому випадку – прийом хімічних препаратів для зниження ваги.

Що кропивничани повинні знати про симптоми хвороби

Не завжди вдається виявити хворобу на стадії її формування. Як правило, люди звертаються за допомогою вже тоді, коли анорексія починає «їсти» тіло і має чіткі фізичні прояви. На початковому етапі більшість симптомів подібні до тих, які бувають під час депресії. Ось деякі з них:

• різка зміна настрою;
• пригнічений стан і невдоволення оточуючими;
• різка втрата ваги;
• критика фізичних параметрів людей, які оточують і нездорові вимоги до свого тіла;
• хворому здається, що він має надлишкову вагу, навіть якщо насправді вона відсутня;
• проблема з надлишковою вагою займає центральне місце в житті;
• бліда шкіра, темні кола під очима, випадіння волосся;
• приступи булімії;
• порушення менструального циклу;
• роздратованість.

Анорексія, що прогресує, має наслідки для функціонування всіх систем організму. Коли в організм потрапляє критично недостатня кількість поживних елементів через відмову від їжі, в першу чергу страждає шлунково-кишковий тракт, далі – серцево-судинна, ендокринна та дихальна система. Клітини не отримують достатньо необхідних речовин для транспортування та живлення органів, а відтак розвивається анемія, з’являються хвороби серця. Зі сторони серцево-судинної системи можуть бути такі прояви, як аритмія, шуми в серці, серцева недостатність.

При анорексії спостерігається порушення метаболізму, що має вияви у формі діабетів, остеопорозу, захворювань щитовидної і підшлункової залоз, гіпоглікемії та гіпоглікемії. Лікарі спостерігають також порушення дихання, емфіземи, аспіраційні пневмонії.

Усі ці проблеми можуть діагностувати лише лікарі. Проте перші прояви хвороби у вигляді пригніченості, різкої неконтрольованої втрати ваги та розладів сну  можна виявити і в домашніх умовах, якщо члени родини уважні один до одного.

Як діагностувати проблему та запобігти її розвитку

Найкращий спосіб – пильно стежити за людиною, яка має нестабільний психоемоційний стан та схильність до проведення експериментів над своїм тілом. Ендокринолог однієї з приватних лікарень Кропивницького Богдан Столяренко говорить: «Якби люди приводили своїх рідних на діагностику тоді, коли з’являються перші «дзвіночки», то процес виходу із хвороб був би менш тривалим і складним». Особливо такий заклик стосується родин, в яких є підлітки. На жаль, дорослі часто не звертають уваги на різкі зміни настрою своїх дітей, а змін в деяких звичках (наприклад – спорт, харчування, розпорядок сну) взагалі не помічають.

Дієтолог Олена Яценко, що співпрацює зі спортивним комплексом міста, говорить так: «Термін «дієта» став настільки поширеним в нашому суспільстві, що його часто можна почути від цілком здорових людей та навіть дітей. А тим часом дієта – це те, що застосовується насамперед в лікуванні, а вже потім як допоміжний інструмент для профілактики чи підтримання організму. А у нас дієти на кожному кроці – це нормальне явище. Але в лексиконі молодої людини, яка ні чим не хворіє взагалі не повинно бути цього слова!». Спеціалістка стверджує, що починати пильно слідкувати за «домашніми» слід вже тоді, коли у них з’являються нав’язливі думки про схуднення. Від домочадців, які мають ризик стати жертвами анорексії часто можна почути таке: «Я не хочу їсти, бо вже пообідав» або «Я поїм окремо». Це вже свідчить про те, що людина приховує свій намір схуднути.

Види анорексії

Різновиди цієї хвороби можна класифікувати в залежності від причин її виникнення. Анорексію заведено поділяти на такі види:

• нервова;
• медикаментозна;
• психічна;
• симптоматична.

По характеру перебігу анорексія може бути різних ступенів тяжкості:

• легка – коли індекс маси тіла становить 17 – 18, 5;
• помірна – ІМТ 16 – 17;
• важка – ІМТ 15 – 16;
• критична – ІМТ менше 15.

Легку та помірну анорексію можливо лікувати в амбулаторних умовах, але обов’язково з дотриманням призначення лікаря. Важкі випадки потребують виключно стаціонарного лікування. Слід розуміти, що до того часу, поки призначене лікування почне діяти, стан хворого може погіршитися. Таке загострення – закономірний етап, до якого потрібно бути готовим.

Психологічним підґрунтям нервової та психічної анорексії є невпевненість людини в собі. Стійкий комплекс неповноцінності, як правило, формується у ранньому віці. За словами кропивницької психологині Ольги Сухенко у більшості людей в віці від 3 до 5 років відбувається «щось», що закладає певний тип поведінки на все життя. Пережиті в дитинстві і ранньому підлітковому віці травми (деякі з них ми пам’ятаємо, а деякі все життя знаходяться на підсвідомому рівні) змушують підлаштовувати свою поведінку під моделі світосприйняття «я цього не вартий» чи «я не заслуговую». Так, дівчата виростають і свідомо завдають шкоди своєму тілу, щоб отримати чиєсь схвалення.

Історія Марини, яка повернулася до нормального життя після лікування у Кропивницькому

Сьогодні вона весела і здорова, проте ще три роки тому Марина не могла самостійно виходити з дому: боялася втратити свідомість посеред вулиці. Її шлях до глибокої хвороби почався, коли дівчині було чотирнадцять. «Вже тепер я розумію, що в ті роки у мене йшло серйозне гормональне перелаштування, що супроводжує процес дорослішання. Дивлюся на фото, зроблені в 8-9 класах і розумію, що була красунею. Проте тоді я ненавиділа своє тіло. Мені здавалося, я занадто гладка», – ділиться дівчина своїми спогадами.

Тоді школярка Марина вперше закохалася, а мода на струнку фігуру і вузький одяг змусила дівчину відмовитися від сніданків. Кілька недолугих жартів однокласників про вагу Марини теж зробили свою справу – кардинальне схуднення стало основною метою для дівчини. Батьки помітили спочатку лише зміни в настрої, але не стали «бити тривогу», бо у всіх підлітків такі коливання настрою спостерігаються. Дивні висипи на шкірі і порушений режим сну теж не стали приводом звернутися до лікаря. Перший серйозний переполох стався в родині, коли Марина втратила свідомість під час уроку. Тоді їй діагностували помірну анорексію і призначили лікування. «Мій стан почав потроху приходити в норму, але одного разу я стала на ваги і цифра, яку побачила, здалася мені високою. Потайки від батьків я знову почала пропускати обіди і прийом гормонального препарату», – говорить дівчина. Так минуло кілька тижнів, а потім сталася чергова «відключка», прямо в тролейбусі.

Наступного разу за лікування Марини взялись не лише батьки, а й шкільний психолог. «Ми працювали з ендокринологом, психотерапевтом, гастроентерологом, дієтологом… Шлях був довгим і складним, але результат тепер вже помітний всім» – ділиться емоціями двадцятирічна кропивничанка, вага якої сьогодні становить 55 кілограмів.

До кого звернутися у Кропивницькому?

Кропивничанам, які перебувають в розгубленості та не знають, до кого йти, насамперед слід записатися до сімейного лікаря. Він дасть направлення до вузькопрофільного спеціаліста – ендокринолога, дієтолога, психіатра. При діагностиці проблеми на переданорексичній стадії, коли у людини з’являються нав’язливі думки про вагу і тіло) достатньо звернутися до психолога. Цей спеціаліст допоможе людині з легким психічним порушенням усвідомити реальність.

Анорексична стадія хвороби, що супроводжується стрімкою втратою ваги та апетиту, потребує втручання ендокринолога та дієтолога. Хворого відправляють на діагностику, щоб виявити картину гормонального дисбалансу. Якщо анорексія має симптоматичний характер (прояви з боку серцево-судинної, репродуктивної, дихальної системи), то пацієнта відправляють до вузькопрофільного спеціаліста і лікування набуває «командного» характеру.

Діагностикою та лікуванням анорексії у Кропивницькому займаються спеціалісти обласної лікарні, приватної клініки «Ацинус», центральної міської лікарні. Крім того, в місті є багато приватних клінік, де можна отримати первинну консультацію.

Кропивничани, які зіштовхнулися з анорексією, можуть розраховувати на сучасний надійний сервіс, а також психологічну допомогу спеціалістів міста. Та головне, як запевняє лікар-ендокринолог Тетяна Булава, це бажання хворого одужати. «Будь-яку хворобу можна перемогти, якщо підключити всі наявні способи боротьби за здоров’я» – говорить спеціалістка.