29 Березня 2024

Що приховують руїни найбільшого в Кіровоградській області Чечеліївського монастиря?

Related

Олег Дорощук – стрибун у висоту з Кропивницького

Ім’я Олега Дорощука для легкоатлетичної спільноти м. Кропивницького –...

Віктор Фесечко – боксер і спортивний суддя з Кропивницького 

Ім’я Віктора Фесечка стало відоме у спортивному світі після...

Бозорбой Матякубов – талановитий боксер з Кропивницького

Ім’я боксера Борзобоя Матякубова у Кропивницькому стало відомо не...

Все, що потрібно знати про зарядні пускові пристрої

Автомобілісти часто стикаються з проблемою акумулятора, що сів, через...

Як вибрати кольорові олівці: грифель, корпус, пенал та інші особливості

Щоліта батьки школярів займаються підготовкою дитини до школи. Належить...

Share

Найбільш загадковим місцем в Кіровоградській області є жіночий монастир, а точніше його руїни – все те, що залишилося від нього до наших днів. Кремезні брили, які нині височіють на місці існування колись величного і найбільшого в окрузі монастиря, можна побачити відвідавши село Велика Чечеліївка. Більше на ikropyvnytskyi.com.

Як з’явилося село?

Велику Чечеліївку заснували у 1753 році. Про це навіть написав у власній книзі «Господні зерна» письменник, лауреат Нобелівської премії ім. Тараса Шевченка Григорій Гусейнов. Митець якось приїздив до цього села, спілкувався зі старожилами та учителями, які мають інформацію про минуле.

Коли тільки створили село, його назвали Малинівкою. Складалося воно з окремих хуторів. Пан Чечель вирішив об’єднати крихітні хутори, які були розташовані одне біля одного. Тому утворилося єдине велике село, на самому високому пагорбі він збудував собі власний замок. І саме на цьому місці, у селі завдяки місцевим меценатам незабаром звели великий монастир.

Поява монастиря

Жіночий монастир у селі збудували на честь Іоанна Предтечі. Будівництво тривало до 1912 року. Настоятель Новгородського Свято-Троїцького храму Михайло Іваник розповів про те, що на території святого місця спочатку звели чернечий скит, а згодом отримали дозвіл на будування двох храмів, один з яких був 60 метрів у висоту.

В храмі знайшли документи, в яких написано, що на зведення закладу витратили більш як 7000 тисяч цеглин, що в кілька разів більше, аніж пішло на зведення Свято-Троїцького храму. Тож з цієї інформації, можна лише здогадуватися наскільки великий був це храм.

Головними меценатами, які вклали власні кошти на зведення монастиря були брати Мусій і Епіфан Здори. Чоловіки мали власний цегельний завод. Вони дали обіцянку селянам виготовити цеглу для будівництва і за два роки зробили це.

На жаль, фото колишнього монастиря не збереглися, тож можна тільки здогадуватися про його міць і велич. Старожили говорять, що в ясну, сонячну погоду верхівка центрального купола храму виднілася за 40 кілометрів від села, на околицях самого Єлисаветграду.

Наставницею монастиря була монахиня Магдалена Станіславська, а на його відкриття та освячення приїздив власною персоною архіпастир Херсонський та Одеський – Іустин Охотін.

Цікаві факти

Старожили говорять, що кошти на будування закладу збирали впродовж 12 років, ще 12 йшло будівництво, стільки ж часу в ньому правили молебні. За часів радянської влади заклад почав пустувати, аж поки його повністю не зруйнували.

Михайло Іваник розповів, що два рази були спроби зруйнувати великий храм, тричі під нього закладали вибухівки. Від однієї нічого не сталося, від другої будівлі трішки похитнулася. Тільки з третьої спроби стіни впали.

Навіть після сильного вибуху стіни, замішані на курячих яйцях та скріплені молитвою, не розсипалися та мілкі цеглини, а просто перетворилися на великі брили, що є нині на місці колишнього храму.

Тепер в селі, де колись стояв храм-красень, на невеликому пагорбі лежать зарослі бур’янами, великі зруйновані брили, які кожного дня нагадують людям про монастир.

У 2012 році, на 100-річчя освячення закладу, на пагорбі виготовили й встановили дерев’яний хрест. Згодом його змінили на інший. Кожного року на храмове свято, у день народження Івана Предтечі 7 липня, на святому місці проводять богослужіння.

До наших днів цілими лишилися тільки господарські споруди, які власноруч будували монахині з каменю. Жителі села ними користуються дотепер. А ще тут є монастирський парк, бузкова алея, які посадили черниці. Колись неподалік була криниця, яку зараз затопив великий став. Старожили говорять, що нібито на релігійні свята у цій криниці можна було побачити образ Діви Марії.

Легенди

Про це місце є багато легенд. Люди розповідають, що один з активістів розвалювання закладу топтався ногами по іконах і танцював на руїнах святині, після чого залишився без ніг.

Місцеві вірять, що під руїнами келії є підземні ходи. Це підтверджує те, що на березі понад ставком був вхід у монастирське підземелля, яке зараз затоплене.

А ще розповідають, що після руйнації закладу чорниць, які там служили змусили будувати дорогу на трасі «Кіровоград-Кривий Ріг». Тоді жінки пролили багато сліз та поту, а тепер на цьому відрізку шляху від Чечеліївки до Куцівки постійно розбиваються машини.  

Жителі запевняють, що там прокляте місце. Всі переконані, що причина нещасть на дорозі у проклятті монахинь. А деякі водії говорять про те, що вночі, з’являється привид старого монаха. 

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.