Не дивлячись на потужну хвилю наукового та технічного прогресу, що сталася в минулому столітті, перед діагнозом цукровий діабет провідні лікарі лишалися безпорадними аж до початку 40-х років. Перші випадки використання інсуліну були задокументовані в 1920-х, але в Україні на той час про це ще нічого не чули. Хворі на цукровий діабет жителі центральних регіонів отримали надію, коли в 1930-х роках в західну частину країни із Європи почали завозити перші експериментальні флакони. Сьогодні дістати препарати із вмістом інсуліну на Кіровоградщині – майже не проблема. Але шлях цього винаходу від своєї історичної батьківщини до нашого регіону був дуже тривалим. Більше на ikropyvnytskyi.com.
Хвороба, яка раніше була смертельною
Випадки цукрового діабету фіксувалися давно, але про них мало говорили, бо діагноз вважався безнадійним. Єдиним «лікуванням» була харчова дієта, яка продовжувала життя хворого хіба що на кілька місяців. Серед світової лікарської спільноти сталою вважалася думка, що ця хвороба пов’язана з розладами системи травлення. Та одного разу молодий і допитливий американський дослідник Фридерік Бантінг прочитав статтю про «острівці Лангерганса» за 1868 рік, в якій мовилося про раніше не досліджені включення підшлункової залози. Ферменти, що виробляються залозою, потрапляють одразу в кров, минаючи шлунково-кишковий тракт. Довідавшись про це, Бантінг втратив спокій, адже був упевнений: ШКТ не має відношення до феномену цукрового діабету. Так почалася нова ера в науці, яку сьогодні ми називаємо діабетологією. Протягом наступних десяти років вчений присвятить себе дослідженню секреції підшлункових залоз тварин, з яких згодом разом з молодим асистентом Бестом вони дістануть водний екстракт ендокринної частини.
Як все змінилося
Про історію першої вдалої ін’єкції препаратом відомо зі щоденників американської лікарки Жозефіни Штікельбергер за 1921 рік. Медична освіта та професіоналізм жінки мало допомагали їй в порятунку власної доньки, котрій лікарка сама діагностувала цукровий діабет. Остання надія була на молодого дослідника Фредеріка Бантінга, який нібито винайшов спосіб продовжити життя хворим на діабет. З напівпритомною дитиною на руках Жозефіна сіла в потяг до Канади, де мешкав лікар. Під час поїздки дівчинка впала в кому, та машиніст встиг викликати карету швидкої прямо на вокзал. Бантінг був попереджений про приїзд родини, тож сам зустрів маленьку Женеву. Чоловік швидко ввів дитині ін’єкцію препарату, який отримав з екстракту підшлункової залози тварини. Згодом дихання дівчинки почало вирівнюватися, а змучена переживаннями матір таки засвідчила довгоочікуване чудо. Пізніше вже доросла Женева сама не раз переповість цю історію. Завдяки зусиллям Бантінга вона не тільки вижила, але й прожила наповнене та активне життя до 72 років.
Лікар-ендокринолог однієї з кропивницьких лікарень Олександр Морозко в інтерв’ю Суспільному розказав, чим небезпечна затримка інсулінових ін’єкцій.
«Інсулін – гормон, що виробляється підшлунковою залозою для регуляції рівня цукру в крові. Якщо вчасно не отримати препарат, хворий може впасти в стан, який називається кетоацидоз (це коли показник інсуліну в крові критично низький або зовсім відсутній). Так людина може навіть померти», – говорить спеціаліст.
Тепер ми розуміємо, в якому стані маленька Женева отримала першу в житті дозу інсуліну.
Хто та коли завіз інсулін до Єлисаветграда
До 1930-х років хворим на діабет американцям було досить одного флакону препарату для разової ін’єкції. На території Європи процес дослідження хвороби і боротьби з нею йшов повільніше. Відомо, що в 1930-х до західних регіонів України почали завозити пляшечки з інсуліновмісним препаратом. Еквівалент діючої речовини був таким: три ампули європейських ліків по ефективності відповідали наповненню однієї ампули, що виготовлялася в Торонто. Відомі на той час фірми, що масово почали виробляти препарат – Insulin “AB Brand”, “Boots”, фірма Allen & Hanburis Ltd. Щастям вважалося роздобути інсулін американського виготовлення – Iletine H, Iletine U, фірма “Ely Lilly.
Першим інсуліном, що завезли в центральні регіони України був препарат датської фірми “Nordisk”, за що єлисаветградці завдячують М.В.Когану. Відомо, що на той час на території єлисаветградського повіту діяло близько 30 аптек. Більшість із них знаходились на території самого Єлисаветграду. Це не дивно, адже саме тут колись було засноване відоме у всій східній Європі Єлисаветградське наукове медичне товариство. Хоч воно проіснувало тільки до 1918 року, проте його вихідці ще тривалий час вели лікарську практику в межах міста та користувалися незаперечним авторитетом.
Величезний подарунок прогресу для єлисаветградців
В першій половині минулого століття до Єлисаветградщини завозилися флакони з інсуліном короткотривалої дії. Деякі препарати мали побічну реакцію, що проявлялася алергією. Проте, перебирати не доводилося, тож єлисаветградські провізори активно замовляли для аптечних мереж інсуліни відомих тоді європейських фірм – Burrough Welcome, Bayer, Merck, Sandoz, Panstw. Zaklad Hygien. Kahlbaum, A.B., Schering.
До середини 50-х років минулого століття українці користувалися простим інсуліном, що відпускався аптеками у флаконах по 5 та 10 мл. 1 мл рідини містив до 40 одиниць діючої речовини. Гістон-цинк-інсулін, що становив основу лікування цукрового діабету, необхідно було вводити в кров кожні 12 годин. Ситуація змінилася з середи 50-х, коли з’явився протамін-цинк-інсулін. Це полегшило процес лікування, адже однієї ін’єкції було достатньо на 2-3 дні.
У 60-х роках до нашого обласного центру був завезений новий вид модифікованого інсуліну. Його отримали шляхом змішування протамін-цинк-інсуліну та цинкової суспензії. Довготривалої дії вдавалось домогтися завдяки застосуванню глобін-цинк-інсуліну. Ще через десятиліття кіровоградці почали використовувати очищений препарат Суінсулін. Він виготовлявся з екстракту підшлункової залози свиней та продавався в аптеках по 5 та 10 мл з активністю 40 ОД/мл. Дія препарату спостерігалася через 1-2 години після застосування. Максимальну активність лікарі відмічали через 6-8 годин, а вистачало ін’єкції на 12 годин нормального самопочуття. Це було краще, що могла запропонувати тогочасна фармацевтика хворим на цукровий діабет кіровоградцям.
Прогрес у терапії цукрового діабету на Кіровоградщині
До 1980-х років завершився процес тестування інсулінів нового покоління. В 1979 році був синтезований інсулін людини першого покоління. 1985 року до України завезли пробні флакони з інсуліном людини другого покоління. З застосуванням високоочищених монокомпонентних інсулінів європейські та американські лікарі почали відзначати позитивну динаміку покращення стану хворих на діабет. До 90-х років вже мало хто у світі використовував тваринні інсуліни; аптечні мережі відпускали переважно високоякісні генно-інженерні людські інсуліни, які і донині вважаються найбільш ефективними. Проте, за часів УРСР жителі нашого міста продовжували отримувати тваринні інсуліни середньої якості. Чи варто наголошувати, що доступ до високоякісної європейської фармацевтики мав лише невеликий відсоток заможних людей.
Докорінна реконструкція фармацевтичного ринку України, що відбулася на межі 2000-х років, дала змогу нашим співгромадянам отримувати новітні препарати інсуліну високої якості. Тривалість і якість життя інсулінозалежних людей, в тому числі і в нашому регіоні, максимально наближена до якості життя людей, що не мають інсулінозалежності.
