Село Панчеве Кіровоградської області є одне з небагатьох сіл, яке з одного боку нічим не примітне, а з другого зачаровує своєю красою, багатою історією.
У 1751 році на території, де зараз знаходиться Панчеве було велике заселення «Нової-Сербії». Близько 600 сімей українців, болгар, молдаван прийшли у степ і поселилися. Одна з цих сімей й створила Панчеве. Больше на ikropyvnytskyi.com.
Понад селом проходив Чумацький шлях Тараса Шевченка. Нині – це велике, успішне село, де люди пам’ятають і поважають історію, традиції, розбудовують пам’ятки й ведуть господарство.
Селом протікає річка Велика Вись, по два боки її берегів розкинулось Панчеве. Станом на 2015 рік в ньому проживало 1500 людей. Тут є багато магазинів, школа, дитячий садок. Щоб дістатися до районного центру – Новомиргороду потрібно здолати 22 кілометри.
Довгими стежками історії
Варто зазначити, що територія села була заселена з давнього часу, але особлива інтенсивність поселень припадає на 18 століття. Коли тут заселилася так звана «Нова Сербія» утворилися роти – Мартоноші, Канежі та інші. Панчевці склали 9 Роту Чорного гусарського полку. Вони брали активну участь в обороні російських земель під час боротьби російської армії проти турків, татар.
У 1772 році в селі звели дерев’яну Миколаївську церкву. Першим її священнослужителем став Іоан Васильєв. Церква належала Новомиргородському духовному Правлінню. Всі хори, які в ній працювали присвячували свої молебні Покрові Богородиці. Тепер у селі також є церква, але інша – вона знаходиться в колишньому будинку культури.
Багато істориків говорить про те, що колись в Панчевому побував Тарас Григорович Шевченко. Тоді він їхав до Єлисаветграда. Про свою подорож письменник згадав у повісті «Наймичка». Він чітко описав степ, ліс, і трішки згадав про поселення Дев’ятої роти.
У 19 столітті, а саме, у 1880 році кількість населення в селі почала зростати. Розвиток капіталізму приніс нове зубожіння бідності. Поля практично не оброблювались, урожаї були поганими, худоба гинула від нашестя чуми.
На початку 1900 року відбулося земське засідання, де вирішили відкрити у Панчевому медичну дільницю. Вона повинна надавати допомогу трьом волостям. У 1902 році лікарню побудували, в ній було лише 4 ліжка, один лікар, один фельдшер.
У цей час тут відкрили однокласну школу, її відвідувало 70 хлопчиків і 5 дівчаток. Здобувати шкільну освіту мали змогу лише діти багачів. Та у 1910 році в селі працювало вже 2 школи – земська і церковноприходська.
Вже на кінець 20 століття в Паничеву відбувався активний культурний розквіт. Тоді тут побудували Будинок Культури, ресторан «Вись». Вперше в селі розпочав мовлення місцевий «39 телеканал», заговорило радіо.
Сучасне село
Станом на 2017 рік Панчеве вважається одне з найбільших сіл району. В ньому є 21 вулиця. Деякі з них в рамках декомунізації були перейменовані. Центральна вулиця є частиною міжрайонної автомобільної дороги.
Мандруючи цією вулицею можна побачити багато будинків обабіч дороги. Тут розмішена велика кількість сільських пам’яток, будівель.
Справжньою гордістю Панчевого є «Краєзнавчий музей села та школи», у якому виставлені речі знайдені краєзнавцем, письменником Миколою Стояном. Чоловік уродженець села, все своє життя він присвятив учителюванню у сільській школі.
Головною будівлею сучасного села є Будинок Культури. У ньому часто проводять випускні вечори, концерти й навіть одруження. Крім того, на його базі працюють театральний і хореографічний гуртки, духовий оркестр «Дивограй». У 2017 році у Будинку Культури створили «Український куточок», де зібрали найгарніші роботи. Зокрема: посуд, картини, рушники та багато іншого.
