На початку поточного століття у наукових працях по суміжних із психологією дисциплінах можна було прочитати про те, що «підступні» неврологічні захворювання, такі, як депресія, ПТСР (посттравматичний синдром) та інші нервові розлади «підкралися» вже й до українців. «Вже», бо на початку століття такі неврологічні прояви були притаманні здебільшого американцям. У наш час терміни «депресія», «ОКР», «ПТСР» та «невроз» остаточно «переселились» зі сторінок наукових праць в повсякденне життя пересічних українців. Кропивничани також знайомі з такими станами, а в самому Кропивницькому з кожним роком з’являється усе більше кабінетів приватних психологів, готових за певну кількість умовних одиниць почати відчайдушну боротьбу з чиєюсь злісною депресією. Більше на ikropyvnytskyi.com.
Звідки виникає страх?
Більшість легких психічних розладів, з якими доводиться зіштовхуватись кропивничанам ( так само як і мешканцям інших великих міст) виникають на підґрунті страхів або неприйняття певних життєвих обставин. П’ятдесят років тому, коли наші старші родичі не мали доступу до «всесвітньої павутини» та жили приблизно в однакових умовах, приводів до депресії та інших неврологічних порушень було значно менше. Саме тому представникам старшого покоління важко зрозуміти, звідки у сучасних студентів виникають депресії.
Одна із розповсюджених причин – страх. Він може виникати з різних джерел – переживання через політичну ситуацію, погано написану контрольну, осуд зі сторони родичів щодо вибору професії та супутника життя. Разом з тим молоді люди постійно спостерігають за динамікою життя та однолітками. Часто вони можуть спостерігати за чужим успіхом і підсвідомо порівнювати себе з кимось, сіючи на підсвідомому рівні відчуття провини: «Я не такий, як вони. Я не зміг так само, а отже – я поганий». Кризовий психолог із Кропивницького Андрій Фоменко в ефірі телеканалу «Вітер» виникнення страхів пояснює так:
«Якщо з одного джерела людина почула, що все нормально і боятися нема чого, то цього не достатньо. Бо існує ще десять джерел, де вона обов’язково почує такі тези, які обґрунтовують і будуть підживлювати її страх».
Тенденція схильності до нервових розладів у сучасному місті
«У мене панічні атаки», – такий самостійно встановлений діагноз можна почути від кожного четвертого мешканця сучасного міста. Але справжні панічні атаки трапляються не так вже й часто. Те, що під ними розуміють – як правило, не більше, ніж звичайний стрес. Панічна атака – це стан, коли людині здається, що вона от-от непритомніє, помре або збожеволіє. На жаль, деякі кропивничани справді час від часу проживають такі стани через певні життєві обставини. Андрій Фоменко наголошує, що клієнтів з панічними атаками стало більше від початку війни в Україні, яка почалася в 2014 році. Це логічно, адже рівень психологічного навантаження у зоні АТО, де перебувало багато чоловіків з Кропивницького, дуже високий.
Але що робити, якщо нервовими розладами страждають діти, підлітки, студенти – ті категорії кропивничан, які взагалі, здавалося б, не повинні з цим зіштовхуватись? У багатьох містян виникають логічні запитання: що робити, до кого звертатися, як не бути висміяним та чи це взагалі лікується? І якщо так – то як лікувати і коли починати?
… Але чи потрібно це лікувати?
Якщо коротко – то ні. Часто легкі нервові розлади, які є у більшої половини дорослих людей, не потребують медикаментозного лікування та психіатричної корекції. Тому дуже великою помилкою є ідентифікування себе як психічно хворої людини. Люди з панічними атаками, ПТСР та депресіями потребують консультації психотерапевтів і психологів. Але не записуються до спеціалістів, бо не правильно інтерпретують свій стан. Частинка радянської свідомості, яка досі притаманна українцям, пов’язує будь-яке «психо-» з постаттю лікаря-психіатра та психіатричною лікарнею.
Депресію чи панічні атаки дійсно не можливо вилікувати у класичному розумінні слова «лікування». Проте з такими станами необхідно працювати в кабінеті психолога, оскільки правильна психологічна корекція дасть змогу позбутися тривоги та емоційної напруги повністю або ж знизити їх до мінімуму.
Як заспокоїти себе у випадку панічної атаки та що потрібно знати про цей стан
Панічні атаки (ПА), так само як і посттравматичний синдром (ПТСР) або депресія не є самостійними захворюваннями. Вони виникають внаслідок сильної психоемоційної напруги, у стані якої організм знаходиться тривалий час. Як правило, під такими проявами є глибокий «фундамент» із образ, жалкувань, неприйняття та гніву, який людина «будувала» роками. Із цим підґрунтям психологи та психотерапевти працюють окремо. Такими проблемами у Кропивницькому займаються, зокрема, працівники центру психологічної підтримки «Коловорот». Задача пересічних кропивничан, які час від часу відчувають такі стани – навчитися самостійно справлятися з несподіваними і гострими проявами – страхом, панікою, тривогою.
У випадку, якщо хвиля панічної атаки «накрила» на вулиці, вдома чи будь-якому приміщенні, найгірше, що можна зробити – намагатися втекти від паніки. Думка «тільки б не стало ще гірше» неодмінно провокує ще більшу вегетативну напругу. Психологи радять взагалі перестати робити будь-що. Виграшний варіант – посміятися над своєю панікою. Сказати їй: «Давай ще сильніше!». Через кілька хвилин людина зрозуміє, що нічого страшного не відбулося. Як правило, приступи панічних атак тривають не довше 3-4 хвилин. Вони спричинені викидом великої концентрації гормону адреналіну, який розпадається у крові людини впродовж максимум трьох хвилин.
Переконати себе у тому, що раптова хвиля паніки не несе загрози для здоров’я і життя – найбільш дієвий спосіб самодопомоги. А переконатися в цьому можна лише на практиці: не тікати від страху і паніки, а переживати ці емоції від початку і до кінця.
Студентка місцевого вишу Оксана Майдебура зізнається: «Перша панічна атака у мене з’явилася після того, як я не змогла здати сесію та пішла на перескладання. Чомусь тоді я вирішила, що якщо я не складу сесію на «відмінно», то осоромлю себе, своїх батьків та взагалі увесь рід. Тепер це смішно вже, але тоді це було проблемою. У мене без причини міг піднятися тиск, тремтіли ноги, я відчувала клубок у горлі. Мене могло «накрити» прямо в аудиторії чи у центрі Кропивницького». Бачимо класичний прояв легкого нервового розладу, який притаманний сотням кропивничан. У такій ситуації необхідно звернутися до психолога, який пояснить людині причину її вегетативних проявів.
Як проявляються легкі розлади та чи варто їх боятися
Важливо зрозуміти, що люди, які знайомі з панічними атаками та іншими проявами легких розладів насправді ні чим не хворіють. Дехто через неправильне розуміння ситуації починає обходити усіх лікарів міста та проходити складні медичні обстеження. Коли результати аналізів не вказують на наявність причини поганого самопочуття, людина починає стресувати та лякати себе ще більше, бо думає, що лікарі погано обстежили і важка хвороба десь «ховається».
За словами лікаря-невролога міської лікарні Кропивницького Тараса Суприми легкі неврологічні порушення мають такі прояви: запаморочення, пітливість, тахікардія, аритмія, страх зробити щось не те на вулиці чи в компанії, страх публічних виступів, тремтіння, хронічна втома. До таких симптомів часто додається безсоння, роздратованість та схильність до меланхолії, часта зміна настрою.
Кропивничанам, яким знайомі хоча б деякі з таких симптомів, рекомендовано звернутися до психолога. Спеціаліст допоможе виявити корінь проблеми та запропонує дієві методи роботи зі страхами, невпевненістю та тривогою. Психотерапевти радять не відноситись до таких емоційних станів безвідповідально. Вчасно «пропрацьована» проблема, усвідомлення реальної ситуації та скоригована під наглядом спеціаліста поведінка – запорука життя без неврозу у майбутньому. Звернутися до спеціаліста переживаючи депресію та безпідставний страх – це не соромно. Навпаки, це свідчить про високий рівень свідомості і відповідального ставлення до власного здоров’я.
