27 Листопада 2022

Кіровоградщина – козацький край: завдяки чому наші предки мали відмінне здоров’я 

Related

Історія про те, як єлисаветградці опановували «диво-транспорт» – велосипед

Золотим віком велосипедів називають останнє десятиліття 19 століття. Саме...

Як мистецьке новаторство Марка Кропивницького змінило життя у нашому місті

Про біографію та творчі досягнення Марка Кропивницького написано багато...

Спорт по кропивницькому: ТОП-спортивних закладів міста

Більшість людей мріє мати міцне здоров’я, гарне тіло і...

«Чай, кава потанцюємо по Кропивницькі?»: ТОП-шкіл танців в місті

Танці – це унікальні заняття, які дозволяють людині відпочити,...

Share

Легенди про українських козаків досі живуть далеко за межами нашої країни. Войовничість, ефективність у боях, не аби який розум, воля до життя та велетенська витримка – риси, які привертали увагу іноземних істориків та мандрівників до козацтва. Саме тому козацький побут, спосіб життя та унікальна медицина стали предметом дослідження багатьох вітчизняних і зарубіжних спеціалістів. Кіровоградщина – це край, який був особливо густо заселений козацькими станами, а отже, в кропивничанах та мешканцях області досі живе генетична пам’ять про наших предків. Способи збереження і відновлення здоров’я, якими користувались козаки, до сьогодні залишаються дієвими і заслуговують уваги. Детальніше про героїв українських степів та секрети, які зберігали для нас попередні покоління, розказують дослідники з Кіровградщини. Більше на ikropyvnytskyi.com.

Чому козаки вважалися непереможними?

Так склалося, що слово «козак» асоціюється зі словом «воля». Українське козацтво відзначалося особливою волелюбністю та незалежністю. Саме це допомогло героям українських степів створити перше по-справжньому демократичне державне об’єднання – Запорізьку Січ. Маючи незалежність від імперського впливу, кошові отамани та командири гартували своє військо таким чином, щоб ніякий ворог не міг наблизитися до терен Січі. Географічні та політичні обставини вимагали не аби якого вишколу, адже центральні регіони завжди були транзитною територією, а отже – тут часто бувало не спокійно. Проте, козаки зуміли не тільки «втримати» свої рубежі, але й суттєво закріпитися тут. За деякими даними відомо, що 21 сучасних районів Кіровоградщини щонайменше 15 – колишні осередки осілості козацьких громад. 

Дослідник української історії з Кіровоградщини, Борис Шевченко, впевнений, що на території нашого краю козацьких поселень було значно менше. Про це науковець розповів СВN в рамках лекції «Українське козацтво на теренах Центральної України».

Дослідник говорить: «Коли з’явилася мода на козаків, всі автоматично почали себе прив’язати до козацтва. Таке враження, що козаки були скрізь і займалися лише заснуванням міст і сіл». 

Важко не погодитись з цією думкою. Бо козаки відомі не тільки завдяки заснованим ними поселенням; вони прославились на весь світ як мужні воїни, яким в бою було важко знайти рівних.

Легенди про те, що козаки – непереможні воїни, почали «ходити» завдяки блискучій військовій майстерності наших предків. Особливо сильними вважаються козаки-характерники, які, за переказами, могли самотужки вести бій одночасно з кількома десятками супротивників. Олена Чернець, учитель історії однієї з кропивницьких шкіл, вважає, що козак був витривалим завдяки таким факторам: невибагливість до умов, просте і здорове харчування, постійні фізичні вправи та залізна самодисципліна. Про кожну складову відмінного здоров’я і блискучої військової репутації поговоримо окремо.

Козакування – це спосіб життя

Було б не справедливо називати козаками тільки тих чоловіків, які безпосередньо брали участь у військових походах. Член-кореспондент петербурзької академії наук, Микола Костомаров, наголошує, що до «козацтва» відносились дружини козаків та навіть їхні малолітні діти, з яких потім також виростали чудові воїни. Відповідно, гартувалися маленькі козаки з раннього дитинства, а не вже тоді, коли потрапляли до війська.

Особливий спосіб життя і унікальна козацька філософія, мабуть, була запорукою міцного здоров’я та витривалості. Французький мандрівник та історик Боплан писав у своїх мемуарах, що козацтво – найсильніший стан з усіх інших видів військ, які йому доводилось бачити. Історик зазначав, що по витривалості, умінню вести бойові дії та воєнній підготовці козакам значно уступають не тільки царські військові, а й французькі та англійські вояки. В історичних свідченнях знаходимо уривки, де читаємо про здатність козаків швидко відновлюватися після серйозних поранень, спати на морозі і не хворіти, вживати мінімальну кількість простої їжі, але при цьому відновлювати сили і енергію.

Сталий розпорядок дня

Дослідник історії козаччини Максим Глушовий розповідає про те, яким був день козака. Саме в високому рівні самоорганізації, вважає молодий кропивничанин, криється секрет гарного здоров’я цих воїнів. «Козаки рідко коли займалися дурницями», – говорить чоловік. «У наших предків не було мобільних телефонів та телевізорів, які сьогодні займають 85% нашої уваги і мають вкрай негативний вплив на здоров’я». Для того, щоб зрозуміти, чим займалися козаки упродовж дня, дослідник радить нам уявити, що б ми робили, якби у нас не було жодної побутової і комп’ютерної техніки та електроенергії.

«Їм потрібно було прати, готувати їжу, лагодити зброю, домашній реманент, збирати наради та обов’язково щодня тренуватися. А тепер спробуйте умістити це все в межі світлового дня, бо усі справи було бажано завершити до заходу сонця». 

Відповідно, без високого рівня самоорганізації було не обійтися. Сталий розпорядок дня – це чітко визначені години дня сну, регулярне харчування, багато фізичних навантажень. Звідси – спортивне, підтягнуте і загартоване тіло, м’язова витривалість, відмінно налагоджені біоритми та обмінні процеси, чим не можуть похвалитися сучасні українці.

Менше «дурниць» в голові – міцніший сон

Про денний і нічний розпорядок козаків писали Пантелеймон Куліш, Дмитро Яворницький та багато інших дослідників козаччини. Відомо, що козаки лягали спати рано, а вставали до сходу сонця. Про користь такого розпорядку  сну часто говорять і сучасні енергопрактики. Вони радять лягати спати близько восьмої чи десятої години вечора, а вставати – до п’ятої години ранку. Саме в ці години, вважають спеціалісти, мозок найбільш активно подає нам сигнали про втому та готовність повноцінно функціонувати далі. Мешканці сучасних міст, буває, до ранку проводять час в соціальних мережах чи за переглядом фільмів, а вдень не можуть сконцентруватися на нагальних задачах. Звідси – хронічна втома, відчуття «розбитості», в’ялості, апатії.

Енергопрактик із Кропивницького Микола Забужинський говорить: «За день мозок сучасної людини обробляє близько ста тисяч думок. Це приблизно в десять тисяч разів більше, ніж мозок нашого предка, який жив 200-300 років тому. Нервова система просто не справляється з навантаженням, тому ми не можемо довести до ладу багато справ, за які беремося».

До слів поважного спеціаліста варто дослухатися, а ще – зробити висновок, чому наші предки почувалися здоровішими і щасливішими, були зібранішими і врівноваженішими. Психолог радить максимально обмежити «вживання» непотрібної інформації і, за прикладом попередніх поколінь, переглянути часи нічного відпочинку.

Лікарські трави замість медикаментів

Серед козаків були воїни-характерники, які, крім військової справи, зналися на філософії, психології, медицині та магії. Те, що зараз ми називаємо «народною медициною» і всіляко знецінюємо, в часи козаччини було серйозною справою, до якої допускалися тільки ті люди, які пройшли відповідне навчання.

В медицині козаки використовували виключно природні компоненти. Вони знали, відварами яких трав можна зняти лихоманку, сильний біль, як зупинити кров та загоїти рани. До прикладу, в походи воїни завжди брали з собою окрему «покладь» з сухими травами та «ковальською» водою». Така вода готувалась особливим чином. У ній вимочувалися шаблі та інші сталеві предмети, завдяки чому рідина насичувалася мікроелементами, які «консервували» її. Ця вода швидко підіймала на ноги хворих та дезінфікувала рани. Для загоювання ран використовувався чистий попіл, який мав бути при собі у кожного воїна. Такі трави, як полин, чебрець, материнка, звіробій, конюшина, хміль, ромашка збиралися та сушилися у великих кількостях з самої ранньої весни.

Щоб бути здоровими та витривалими, наші предки вживали лікарські трави для профілактики.

«Сьогодні ми звикли пити каву та чорний чай по п’ять разів на день, а в часи козаччини нормою були відвари лікарських трав, розбавлені водою», – говорить Максим Глушовий.

Коли хотіли просто напитися, то вживали чисту воду. До слова, козаки ніколи не пили воду з невідомих джерел. А якщо й доводилося, то перед тим з’їдали жменю вуглів з вогнища.

Цілющі відвари не доводили до кипіння, а мали особливу рецептуру приготування. Глиняні горщики з водою закопували в гарячий попіл. Потім до них додавали трави, кору чи ягоди, які поступово мліли там віддавали рідині усі цілющі речовини.

Холодна вода – рецепт від хвороб

Загартованість та фізична витримка наших предків пов’язана з їх постійною взаємодією з холодною водою. Сьогодні ми практично не маємо контактів з крижаною водою, бо користуємося пральними та посудомийними машинами, бойлерами, приймаємо теплий і гарячий душ. Сучасні містяни бадьоряться кавою, а от ранок предків починався з того, що до сходу сонця вони йшли босоніж по холодній росі напувати худобу. Поки худоба пила, козаки занурювали ноги чи повністю купалися в не прогрітій літнім сонцем водоймі, а потім – заходили у високі трави та відпочивали на вологій землі. Жінки прали в річках, а на те, що діти з ранку до ночі бігали босоніж по мокрій і холодні землі ніхто не зважав.

Містянам із Кропивницького, які хочуть бути здоровими, як наші легендарні предки, енергопрактик Микола Забужинський радить подружитися з холодною водою. Чоловік говорить, що крижана вода виконує одразу кілька функцій, які не замінює жодна процедура. По-перше, вона «змиває» інформацію, яку людина не може «скинути» з себе самостійно. Вода – це природна речовина, яка є одним із трьох найсильніших носіїв інформації. По-друге, під час холодних обливань загартовується не тільки фізичне тіло, а й нервова система. Тож дарма ми намагаємося уникати холодної води, аби не захворіти.

Що їли наші предки, аби бути здоровими

Раціон козаків, всупереч поширеній думці, був дуже різноманітним. За виключенням тих періодів, коли воїни буди в походах. Зазвичай козаки харчувалися кашоподібними затертими стравами з високим вмістом овочів та трав. Незмінним доповненням до будь-якої страви було м’ясо чи сало. Говорячи про користь цих інгредієнтів, звернемося до думки Миколи Забужинського, якого часто згадуємо.

«Сало – єдиний продукт, який так потужно сприяє регенерації тканин в організмі, а м’ясо ні в якому разі не можна виключати з раціону, якщо хочете залишатися здоровим» – говорить спеціаліст.

Козаки часто варили юшку, це ще одна страва, яка вийшла зі щоденного раціону сучасних українців, і дуже дарма. Дієтолог із Кропивницького Тетяна Кравченко говорить, що саме м’ясні та рибні відвари сприяють відновленню стінок органів травлення та насичують організм потрібними амінокислотами. У цьому секрет здоров’я шкіри та волосся, а ще – гарного обміну речовин і відчуття бадьорості. «На жаль, сьогоднішній раціон кропивничан занадто далекий від того, яким був у наших предків. Воно й зрозуміло, адже ми всі кудись поспішаємо і змітаємо з полиць те, що готується швидше й простіше», – говорить Тетяна.

Чим простіша їжа – тим краще для здоров’я

Козацький побут та спосіб життя не дозволяв витрачати занадто багато часу на приготування кулінарних шедеврів. Зазвичай козаки вживали максимально прості продукти. Їжа була різноманітна, проте вживалася роздільно. Наприклад – вранці гаряча юшка, в обід – каша чи пампушки, ввечері – каша з молоком. Без ніяких смакових хімічних домішок. Популярною стравою була сушена та в’ялена риба. Зі свіжої готували відвали, решту – сушили в теплу пору року в такій кількості, аби вистачило на всю зиму для цілого куреню.

В раціоні тодішніх людей було багато трав та овочів, а от крохмальна їжа, така, як хліб та картопля, була відсутня. До каші додавався шматок солоного чи в’яленого м’яса, а іноді м’ясо вживалося без гарніру. У великій кількості їли сухі ягоди та квашені овочі. Серед напоїв – холодні відвари з трав, чиста джерельна вода та гаряче пиво. Останній напій рятував козаків в холодну пору року.

Французький мандрівник та інженер Боплан писав: «Гаряче пиво на довго зігріває їхні нутрощі, так, що вони сплять роздягнуті на землі і не бояться морозів».

Шанувалися ягідні наливки та мед. До речі, мед не тільки пили, але й лікували ним рани. Бджолопродукти використовували в народній медицині в якості знеболюючих, протизапальних та антисептиків. Серед козаків були популярними «жуйки» природного походження – смола з дерев та віск. Таким чином робили профілактику захворювання зубів та ясен.

Не хліб – усьому голова

Відома приказка про те, що хліб – усьому голова, увійшла у вжиток вже після того, як в Україні почали масово культивувати злакові культури. Пшениця на наших теренах з’явилася згодом; в часи козаччини користувалися житом, але не всюди. Замість хліба готували мамалигу – кукурудзяну кашу зі шкварками. Вона замішувалася так грубо, що її можна було їсти руками і брати з собою в походи. Також замість хліба вживали бобові – горох та квасолю. З них також робили затірки або запікали в казанах як однорідну тверду масу, щоб вживати з юшкою.

Невід’ємний інгредієнт кухні наших предків – часник. Він додавався майже до усіх страв, адже добре «зігрівав та розганяв кров». Часник – дуже сильний природний антибіотик, що захищав козаків від інфекцій та хвороб. І, по правді кажучи, він користувався приблизно такою ж популярністю, як хліб в нашій сучасній культурі.

Фізична загартованість – вимога до життя козаків

У фізичних вправах проходила приблизно половина дня чоловіків, які брали участь в походах. Жінки, літні люди та малолітні діти теж не били байдики. На них лежала відповідальність про забезпечення куреня всім необхідним: приготуванням їжі, заготівлею продуктів, збиранням лікарських трав, лагодженням одягу, транспорту та житла. Щоденна фізична праця в полі, на подвір’ї, біля річки чи на крутих схилах гартувала тодішніх мешканців нашого регіону. «Люди не боялися фізичних навантажень та були завзятими до будь-якої роботи руками, чого не скажеш про сучасну молодь», – говорить дослідник побуту наших предків Сергій Ільченко. Козаки проводити багато часу на свіжому повітрі, бо мусили вправлятися з худобою, відпрацьовувати військову майстерність на конях, багато плавали та займалися рукопашними боями. Щоб бути вмілим у всякій справі та мати багато енергії, потрібно було багато працювати, добре їсти та не лінуватися обливатися холодною водою.

«Тому, хто жалів себе, було важко вижити в козацькому поселенні», – інформує дослідник.

Досліджуючи історію життя наших предків в різні історичні періоди, дізнаючись подробиці їх побуту та способу життя, можна зробити висновок, що ці люди дійсно були загартованими та витривалими. Тож сучасному поколінню категорично не можна ігнорувати інформацію, яка дійшла до нас через віки та може допомогти покращити здоров’я. Кропивничани мають славнозвісних предків, якими можна пишатися та переймати численні мудрощі і хитрощі для застосування у різних сферах життя.

.,.,.,.