Колоритне, цікаве свято, яким закінчується літній сонячний цикл календарних дохристиянських свят – це свято Івана Купала.
У цьому святі міцно переплелися християнські та язичницькі традиції.
Багато звичаїв, які проводили в цей час залишилися в минулому, та деякі з них, повідомляє сайт ikropyvnytskyi, пройшли через століття і використовуються по сьогоднішній день.
Походження свята
Святкування Івана Купала відбувається з ночі 6 на 7 липня, але раніше було інакше. Коли, ще не було григоріанського календаря (запроваджений 4 жовтня 1582 року) – святкування відбувалися 24 червня в день літнього сонцестояння.
Традиції святкування Івана Купала на Кіровоградщині
У Кіровоградській області є досить багато традицій, які були започатковані нашими предками і використовуються до тепер. Кожного вечора 6 липня у нашому місті в заздалегідь підготовленій локації на березі Інгульця люди збираються і розпочинають гуляння. Участь можуть брати всі бажаючі містяни.
Розводять вогнище, водять кругом нього хороводи, співають пісень, танцюють.
Дівчата в цей день обов’язково ворожать, адже обряди і ворожіння проведені в цей день вважаються найправдивішими, а купальскі вогні – жертовними і очищувальними. На святкування запрошуються музики, які грають на сопілці або цимбалах.
Раніше на святкування збиралися тільки неодружені парубки та дівчата. На святі кожен приглядав собі пару. Вважалося, що якщо пара влаштовує весілля на Івана Купала, то будуть жити в щасті, достатку.
Розведення вогню
Вогнище – це обов’язковий атрибут Купала. Воно повинно бути досить великим, через нього стрибає молодь поодинці або парами. Кожен учасник повинен стрибнути якомога вище. Таким чином вважається, що людина очищається духовно, вогонь забирає з неї хвороби.
Особливо важливий вогонь для закоханих, бо вважалося, що якщо пара перестрибне багаття, і при цьому не роз’єднає руки, їхня любов буде тривати все життя.
Вогонь відлякує злих духів, за повір’ями духи на Івана Купала виходять з потойбічного світу в світ живих і несуть велику небезпеку для людей.
Існувало навіть таке повір’я, що коли жінка відзначає Івана Купала і ні разу не підійшла до багаття, то вона відьма.
Виготовлення вінків та повір’я пов’язані з ними
Відразу після прижків через огонь, починали палити опудало Морену (русалка яка морить землю холодом, а людей хворобами і голодом). Коли опудало спалювали, дівчата починали грати з хлопцями. Вони тікали від них до води, а ті повинні були наздогнати. Вважалося, що, якщо хлопець наздоганяє дівчину, яка йому подобається, то має право запропонувати їй зустрічатися.
Далі починається куди цікавіший етап святкування – плетіння вінків. Дівчата власноруч перед святом повинні були назбирати польових квітів і уже на святі плести вінки. Із заходом сонця вінки пускали по воді. Поки вінки пливуть, дівчата повинні йти по березі річки і співати.
Згідно народній легенді, якщо вінок пливе добре, то дівчина скоро вийде заміж, якщо він крутиться – то ще буде в дівках, а як потоне – заміж не вийде взагалі.
Досить часто хлопці намагаються зловити вінок дівчини, але не будь-якої а саме коханої. Пари заздалегідь домовляються про те, яким буде вінок – дівчина в нього додає характерну квітку. Усе це тому, що якщо хлопець зможе зловити коханої вінок, то це вважалося, що пара скоро справить весілля.
Пошук папороті
Одне з найромантичніших повір’їв на Івана Купала. За переказами папороть квітне тільки в одну мить в найкоротшу ніч в році тобто на свято Купала. Знайти квітку може тільки молодий, нежонатий хлопець. Здобути її дуже важко, бо її охороняють злі сили.
Але якщо це вдається, то хлопець отримує дар ясновидіння, здатність розуміти мову тварин, птахів. Чи насправді є реальна квітка встановити важко, бо назва «папороть» у фольклорі – це збірна назва різних видів рослин, які ростуть на заболочених землях.
