27 Листопада 2022

Історія про те, як кіровоградський вчений вперше застосував хлороформний наркоз

Related

Історія про те, як єлисаветградці опановували «диво-транспорт» – велосипед

Золотим віком велосипедів називають останнє десятиліття 19 століття. Саме...

Як мистецьке новаторство Марка Кропивницького змінило життя у нашому місті

Про біографію та творчі досягнення Марка Кропивницького написано багато...

Спорт по кропивницькому: ТОП-спортивних закладів міста

Більшість людей мріє мати міцне здоров’я, гарне тіло і...

«Чай, кава потанцюємо по Кропивницькі?»: ТОП-шкіл танців в місті

Танці – це унікальні заняття, які дозволяють людині відпочити,...

Share

Виходець з Кіровоградщини вчений-медик Павло Парфенович Заблодський-Десятовський зробив великий внесок в медицину. За все життя він багато часу витрачав на дослідження і допомогу людям. Не одне життя було врятоване ним. Більше на ikropyvnytskyi.com.

Дитинство

Народився Павло 3 червня 1814 року в селі Кримки Кіровоградської області. Його сім’я походить зі збіднілого дворянського роду. Батько Павла Парфен та мати Феодосія вели господарство в селі і займалися вихованням дітей, бо крім Павла в сім’ї було 5 дітей. Мати багато часу приділяла кожній дитині, але найбільше Павлу. Хлопчик ріс допитливим, кмітливим. Цікавився комахами, рослинами. Мав мрію – здобути професію лікаря. 

Здобуття освіти

Для здобуття освіти Заблодський вступив у Новгород-Сіверську гімназію на математичне відділення, але  навчання тривало недовго, бо він зрозумів, що справжнє його покликання серця – медицина. Тому відразу після закінчення гімназії, вступив до Московського медичного університету. Через кілька років тяжкого навчання хлопець отримав професію хірурга. Захистивши свою докторську дисертацію Павло вирушив до Паризького університету для поглибленого вивчення хірургії, анатомії. За кордоном він навчався у відомих професорів Паризької школи, стажувався в найкращих хірургічних закладах, писав медичні статті. 

Зимою 1842 року він повертається з Парижу до Санкт-Петербургу, де його обирають ад’юнкт-професором кафедри теоретичної хірургії в Санкт-Петербурзькій академії, а через кілька місяців Павло стає ординатором військово-сухопутного госпіталю, у якому працювала заснована Миколою Пироговим хірургічна клініка. Саме таким чином, Заблодський став учнем Пирогова. 

Розквіт кар’єри

Павло Парфенович успішно поєднував викладання медицини учням Санкт-Петербурзької академії і медицинські дослідження. Так, у 1843 році його призначили професором підрозділу теоретичної хірургії та ординарним професором кафедри судової медицини цієї ж академії. 

Разом з роботою в академії професор займався практичною медициною. У 1846 році став завідувачем Військового-сухопутного госпіталю, де вперше в Росії в грудні проводить 5 операцій використовуючи в якості наркозу хлороформ, який з того часу почали активно використовувати під час операцій у всій Росії. 

У 1852 році приймає рішення перейти працювати на кафедру теоретичної хірургії при академії і цей дає великий розквіт його кар’єрі. Він розробив ефективні методи лікування різних хвороб, написав понад 10 робіт з чітким описанням різних захворювань, які увійшли до золотого фонду вітчизняної медичної науки. 

Заблодський був основоположником отоларингології і стоматології, велику увагу приділяв розвитку цих наук, створив низку корисних для лікарів праць. 

Заблодський-Десятовський був активним членом різних учених товариств і комітетів. Він представляв Санкт-Петербурзьку академію на ювілеї Московського університету, перший, хто організував у 1873 році відділ Червоного Хреста, влаштував кілька госпіталів у Чорногорії. 

За все життя науковець написав понад 60 праць з медицини, багато з них не втратило актуальності і зараз. У медицині дотепер використовується прийом «Заблодського-Десятовського», що вказує на гнійний гайморит. 

За вагомий внесок у розвиток медицини Павла Парфеновича нагородили орденом Святого Володимира ІІІ ступня, Орденом Святого Станіслава І ступня. 

Створення власного хутора

В рідному селі чоловік збудував великий будинок, в який часто приїздив під час відпустки. Там він обожнював займатися землеробством, у власному маєтку вирощував різні види пшениці, тютюну, та іншу сільськогосподарську продукцію, яку потім представляв на міжнародних виставках. 

Останні роки життя

Влітку чоловік поїхав на відпочинок у власний маєток. Там працюючи на садибі захворів, 2 липня 1882 року від запалення легень помер. За роки життя Павло написав заповіт, в якому указав, де його потрібно поховати. Рідні виконали волю Павла Парфеновича, поховали за вівтарем приходської Кримківської церкви. 

.,.,.,.