Найперша церква Стрітення Господнього, яка існувала в Суботцях з 1755 року, відображала сильну віру, мир та згоду кількох православних народів, які стояли біля витоків села – українського, сербського та молдовського. Храм кілька разів підлягав руйнації, в тому числі й під час спустошення села кримськотатарською ордою. Але жителі села, відбудували церкву, як символ своєї віри. Старожили згадували, що дзвони Стрітенської церкви було чути за 30 верств. Більше на ikropyvnytskyi.com.
Трішки про село Суботці
Велика подія відбулася на початку 1700 року, тоді на правому березі Аджамки та її притоки Сріблянки сформувалося військове поселення. Назва села Суботці пішла від поселенця села – Суботова.
Існує ще одна версія походження села, у 1752 році на території була розквартирована рота новосербського Гусарського полку. Тобто назва села має сербське коріння. Місцеві мешканці вороже сприйняли прийшлих сербів, бо ті почали диктувати свої правила. При цьому всі серби, які прийшли на Суботцівську землю були озброєні, таким чином хотіли закріпачити місцеве населення. Тож певний час у поселенні була напруга. Згодом люди притерлися одне до одного, та всі розбіжності залишилися в минулому.
Історія старої церкви
Церква була побудована з дерева, однопрестольна. З 1757 року в ній священником був Григорій Цинтилович. За свою службу народу та Богу він отримав похвалу та нагороду від преосвященного Герасія Переяславського. Підпорядковувався храм Новомиргородському духовному правлінню.
Станом на 1885 рік в селі Суботець (в ті роки так називали Суботці), яке належало до Херсонської губернії проживало 2000 осіб, було понад 400 людських господарств, православна церква, 3 лавки, школа. Щороку тут проходило 3 ярмарки.
У 1897 році проводився перепис населення, тоді виявилося, що кількість мешканців зросла до 3568 осіб. З них понад 3000 були православної віри. За часів радянського правління храм зруйнували. На його місці побудували сучасний Будинок культури.
До 1991 року в селі не було церкви, а потім всі православні об’єдналися у громаду, та почали молитися у приміщенні книжкового магазину, де й облаштували церкву. Так тривало до 2001 року.
Сучасна церква, молодіжне товариство
На початку 2001 року розпочали будівництво великого храму преподобного Максима Сповідника Української православної церкви. Зведенням церкви займався Микола Москаленко в пам’ять про свого покійного сина Максима.
Чоловік для будівництва обрав місце поряд з кладовищем, де похований його син. Для зведення нового храму було найнято бригаду будівельників з Києва. Уже 2002 року церква, що побудована в стилі українського бароко була освячена та відкрита для відвідувань парафіянами.
Храм має квадратну форму, він розрахований на 50 осіб. Його висота понад 11 метрів. Сині куполи з золотавими хрестами дуже гарно виграють сонячним сяйвом, наче запрошують на відвідини місцевих мешканців та мандрівників Кіровоградщиною.
В цьому храмі сформували невелику молодіжну організацію, де постійно зустрічаються люди різних конфесій, всі моляться Богу. Час від часу обговорюються питання, які стосуються загальнохристиянських інтересів, що сприяє зняттю напруги у суспільстві. В церкві старші люди керуючись Євангеліє допомагають молодим людям зрозуміти, що таке християнство, всі цінності життя.
Головною метою спілки є об’єднати людей, церкви. Старші люди прагнуть відірвати молодь від алкоголю, комп’ютера, залучити до участі в спортивних та розвивальних програмах.
У храмі щодня проводять богослужіння, обряди хрещення. Красиве оздоблення церкви не лишає байдужими туристів. Настоятель храму Євгеній Жабковський завжди радо спілкується з відвідувачами церкви.