Кардіохірург Андрій Клянчин жив та працював в Луганській області. Переїхати до Кропивницького лікаря змусили бойові дії, що розпочалися на сході України. Вже до переїзду лікаря Клянчина знали, як одного із найкращих кардіохірургів України. Більше на ikropyvnytskyi.com.
Сторінками біографії
Андрій Клянчин народився та виріс на Луганщині. Як розповідає Андрій в одному з інтерв’ю, він ніколи не хотів стати лікарем. Його батька був вчителем англійської мови, мати працювала в торгівлі. Коли Андрій навчався в старших класах школи, він працював на чверть ставки санітаром у лікарні. По закінченні загальноосвітньої школи юнак хотів стати програмістом. Проте батькам не сподобався вибір сина, вони хотіли бачити його або юристом, або лікарем. Андрій обрав другий варіант і вступив до Луганського медичного інституту. Причому це юнаку вдалося з першого разу.
За словами Андрія, про кардіохірургію він також не мріяв. В студентські роки подобалася анестезіологія. По закінченні інституту згідно з розподілом поїхав на роботу в райцентр на Луганщині, що знаходився за 15 кілометрів від міста. Через деякий час лікарю запропонували роботу в кардіохірургічному відділенні Луганської обласної клінічної лікарні. Тоді цей напрямок в медицині був зовсім новий, тому Андрій прийняв пропозицію не одразу: міркував, зважував всі «за» і «проти». Але врешті-решт погодився, а згодом зрозумів, що це саме його справа.
Після початку військових дій на Сході України працювати стало набагато важче. За словами Андрія Клянчина, новопроголошену владу не цікавила цивільна медицина. Багато з луганчан виїхало до Росії, А. Клянчину пропонували роботу в Білорусі. Але він вирішив не їхати з України. Тоді головний лікар обласного кардіологічного диспансеру в Кіровограді (колишня назва Кропивницького) Ганна Сухомлин запросила Андрія Клянчина на співбесіду й запропонувала працевлаштування. Потрібно вказати, що до цього в облкардіодиспансері напрямку кардіохірургії не було. Лікарю Клянчину належало розпочати новий напрямок не тільки в лікувальному закладі, але й у місті в цілому.
Андрій Клянчин приїхав до Кропивницького у жовтні 2014 року. Як згадує лікар, місто зустріло його своєрідно. Не одразу вдалося знайти житло: Андрію з дружиною відмовляли, як тільки довідувалися, що родина зі Сходу. Приблизно півмісяця довелося жити у лікарняній палаті. Згодом місцева влада надала лікарю кошти на придбання житла.
Робота в обласному кардіодиспансері
З травня 2015 року Андрій Клянчин працює в обласному кардіологічному диспансері у місті Кропивницький. І менше, ніж через рік, в закладі була відкрита кардіохірургічна операційна. Відтоді з’явилася можливість робити операції на відкритому серці, що було взагалі вперше. Тепер відпала потреба транспортувати хворого до Києва, щоб прооперувати. Все тепер відбувається швидше і простіше: операційне втручання, а також необхідна реабілітація пацієнта відбувається в облкардіодиспансері під пильним наглядом фахівців. За словами лікаря Клянчина, умови лікування у закладі постійно покращуються.
З гордістю пан Андрій розповідає про операційну кардіологічного диспансера, адже це його постійне місце роботи. Нова операційна обладнана сучасною вентиляцією, що фільтрує та знезаражує вхідне повітря. У розпорядження кардіохірургів також є потужні німецькі лампи, що забезпечують якісне освітлення зони операції. Є також апарат штучного кровообігу, наркозно-дихальний апарат та інше обладнання, що потрібно для здійснення складних операцій на серці та судинах.
11 грудня 2017 року Андрій Клянчин вперше в області провів важку судинну операцію – одночасне видалення атеросклеротичної бляшки з сонної артерії, протезування клапана аорти серця та коронарне шунтування. Унікальність операції в тому, що під час одного наркозу було виконано одразу три хірургічні втрачання високого рівня складності.
Пацієнткою була 63-річна мешканка Кіровоградщини Валентина Сіденко. Обстеження перед операцією виявило декілька складних судинних захворювань. За словами лікаря Клянчина, такий діагноз міг спричинити тяжкі ускладнення, і, навіть, зупинку серця.
Після операції пацієнтка почувалася добре і після недовгого реабілітаційного періоду виписалася додому.