Орест Михайлович Лісовський з тих людей, які віддаються націло улюбленій професії. Як фахівець найвищого класу та лікар з великої літери, він допомагав людям у будь-якій ситуації. Більше на ikropyvnytskyi.com.
Сторінками біографії
Лісовський Орест Михайлович з’явився на світ 9 серпня 1937 року. Родина Лісовських той час проживала у місті Городище Черкаської області. Батько й мати були лікарями та обіймали посади керівників.
У 1938 році, батько Ореста, Михайло Іванович, був заарештований і страчений, як «ворог народу». У матері, Євгенії Орестівни, залишилися на руках двоє синів: Орест та Юрій. У часи Другої світової війни діти були зовсім маленькими. Щоб вижити та прогодувати дітей, Євгенія Лісовська працювала в інфекційному відділенні місцевої лікарні. Під час роботи їй вдавалося видавати юнакам та дівчатам довідки про уявні захворювання, що рятувало молодь від вивезення до Німеччини. Вдома смілива жінка не один раз переховувала підпільників та партизан. Після звільнення краю від окупації трагічно загинув старший брат Ореста – він підірвався на міні.
Вищу освіту Орест здобув у Київському медичному інституті. Роки навчання були нелегкими, адже Орест був «сином ворога народу», що позначалося на відношенні до юнака не найкращим чином протягом довгих років. Саме тому ще в школі хлопець не був піонером та комсомольцем, а в студентські роки керівництво постійно шукало привід, щоб його відрахувати. Але Орест мав багато друзів, які завжди його підтримували.
По закінченні закладу у 1960 році Орест Лісовський поїхав працювати за розподіленням в місто Олександрію Кіровоградської області. Саме тоді головний лікар першої міської лікарні запрошував на роботу в лікарні молодих фахівців з вищою освітою. Орест Лісовський у лікарні став працювати лікарем-анестезіологом. До Олександрійської міської лікарні крім містян зверталися мешканці найближчих районів, тож робота лікарів була доволі напруженою та відповідальною.
Орест Михайлович став ініціатором відкриття в лікарняному закладі анестезіологічного відділення. З 20 березня 1967 року лікар Лісовський обіймає посаду завідувача цього відділення. З грудня 1975 року Ореста Лісовського призначають завідувача анестезіолого-реанімаційного відділення.
Згодом лікаря Лісовського за рекомендацією очільника лікарні направляють на курси до відомого кардіохірурга М. М. Амосова. Вчителями Ореста Михайловича також були відомі професіонали лікарняної справи, серед яких Осмоловський Ю. В., Лозінська З. М., Антонова Л. А. та інші. Саме їх настанови допомогли лікарю Лісовському стати фахівцем вищого класу.
З 1997 року Орест Михайлович залишає посаду завідувача і продовжує працювати у рідному відділенні лікарем-анестезіологом.
Нагороди та відзнаки
З травня 2000 року Орест Лісовський переходить на роботу в онкологічний диспансер міста Олександрії. У цьому закладі Орест Михайлович працював іще 15 років. Потрібно зауважити, лікарю вже було 63 роки.
Загалом Орест Михайлович Лісовський віддав медицині 55 років життя. І в ці роки його знали як талановитого фахівця, який здатен розв’язати будь-яке складне завдання. Його заслуги відзначені чисельними подяками та почесними грамотами. Він також має медаль «Ветеран праці». Взимку 1987 року лікар Лісовський брав участь у ліквідації жахливої аварії, що сталася на залізничній станції Користівка. За цей трудовий подвиг у мирний час Лісовський О. М. відзначений Почесної грамоти Кіровоградського обласного управління охорони здоров’я.
21 квітня 1998 року заслуги Ореста Михайловича Лісовського відзначені званням «Заслужений лікар Української РСР».