6 Жовтня 2022

Як в давнину женилися парубки та виходили заміж дівчата на Кіровоградщині

Related

Вадим Євтушенко – найкращий «джокер» європейського футболу 1980-х

Він неодноразово завойовував золоті медалі та кубки у двох...

Історія про те, як професор Голов’янко досліджував флору і фауну Кіровоградщини

Кіровоградська область – це мальовнича місцевість, де є велика...

Як Єлисаветградський вчений Борис Завадовський став відомий на весь світ? 

Завадовський Борис Михайлович уродженець Кіровоградщини, видатний вчений у галузі...

Історія про те, як кіровоградський вчений вперше застосував хлороформний наркоз

Виходець з Кіровоградщини вчений-медик Павло Парфенович Заблодський-Десятовський зробив великий...

Share

Будь-яка подія в житті українців – народження первістка, збір збіжжя – була невідмінно пов’язана з певною символікою та обрядами. У наших бабусь, дідусів весілля наградувало справжню театральну виставу, у якій кожен мав свою роль та обов’язки. Більш детально про весільні традиції Кіровоградщини у нашому матеріалі на сайті ikropyvnytskyi.com.

Дошлюбне спілкування

У давнину люди знайомилися під час різноманітних гулянь, на яких молодь спілкувалася, співали пісень. Найчастіше парубки обирали собі в жінки дівчину з одного села.

Такі спілкування проходили під суворим наглядом старших людей. Хлопці до дівчат практично не залицялися, бо все повинно було бути культурно. Дівчина повинна була вийти заміж незайманою.

Змовини

Коли дівчина та хлопець кохали один одного, то могли домовитись про час, коли можна буде хлопцю засилати до неї додому сватів. Інколи ці обов’язки брали на себе батьки.

Сватання

Все проходило досить цікаво з своїми традиціями. Середа і п’ятниця були не кращими днями для сватання.

В якості сватів брали близьких людей, їх кількість могла бути якою завгодно. Обов’язково на сватанні повинні бути батьки майбутнього нареченого. Всі йшли додому до дівчини разом з майбутнім чоловіком і просили у її батьків руки їхньої дочки.

Якщо дівчині хлопець не подобався, то під час змовин вона виносила гарбуз і віддавала його сватам. Якщо батькам хлопець сподобався, то вони повинні були дати сватам і нареченому білий рушник благословити їх. Крім того, майбутня свекруха повинна під час змовин пов’язати нареченій хустку.

Відразу після проведення сватання батьки домовлялися про оглядини молодої та визначали дату відвідин хати жениха адже найчастіше дівчина йшла в невістки і батьки повинні бути впевнені, що їхня дитина буде жити в хорошій родині.

Після всіх домовленостей батьки та майбутні наречені сідали за стіл у нареченої вдома і починали святкувати. Найчастіше співали пісень, танцювали.

Оглядини

Зазвичай їх робили у неділю. Молодий з своїми батьками повинен був завітати додому до нареченої, щоб оцінити її: чи не лінива вона, чи гарна господиня. Після закінчення оглядин всі сідали за стіл і починали розмовляти, співати пісні. Молодим батьки давали одну ложку на двох, це був знак того, що вони повинні вчитися все робити разом.

Наступної неділі дівчина повинна прийти з батьками на оглядини додому до жениха. Батьки повинні показати сина з найкращого боку: який він працьовитий господар, як дбає про ведення господарства. Крім того, батьки молодого вирішували скільки дадуть молодій сім’ї худоби та землі.

Заручини

Коли наречена з батьками оглянули господарство жениха, справлялися заручини, під час яких закріпляли згоду на шлюб. На заручини майбутній наречений приходив з батьками до хати молодої. 

Дівчина була повинна на воротях їх зустрічати. Після цього розпочинався обряд, під час якого староста накривав хліб рушником, клав на нього руки наречених і перев’язував рушником. Потім батьки брали хліб і сіль і три рази благословляли наречених. В цей час молоді тричі кланялись їм, приймаючи благословення.

По закінченні родичі дарували один одному подарунки, обдаровували наречених. В якості підтвердження того, що сватання відбулися хлопець і дівчина обмінювалися перстнями і дарували один одному спеціальні атрибути: нареченому – квітку барвінку, нареченій – червону стрічку чи квітку.

Проведення усіх церемоній означало, що пара остаточно заручена. Відтоді майбутні наречені не мали права передумати і відмовитися від шлюбу.

Справивши заручини дівчина повинна прикрасити голову вінком із квітів та стрічок і не знімати його до дівич вечора.

Дівич вечір

Проводили його за день до весілля. На цьому святі наречена прощалася з дівочим життям. Дівич вечір робили в окремих оселях: дівчина в себе, хлопець в себе вдома. Після обряду вважалося, що наречена і наречений назавжди попрощалися з “незаміжнім життям”.

Дівчата в цей вечір вили гільце: йшли до саду та оздоблювали гілочку дерева стрічками, квітами, виготовленими під час барвінкових свят. Гільце – це символ незайманості, краси та молодості.

Звиваючи гільце вони робили вінки для молодої та молодого – символ наречених. Для вінків брали різні квіти, колоски. Такі букетики перев’язували нитками важливо було зшити їх докупи, щоб вийшов обруч а саме вінок для нареченої.

Одягання вінка було дуже важливим ритуалом. Біле полотно стелили на долівці, на нього ставили хлібну діжку, зверху клали подушку. Наречена повинна сісти на подушку, подруги розплітали їй косу і прикрашали голову віночком.

Запросини

Молода в супроводі дружок ходила і запрошувала людей на своє весілля. Важливо було одягати гарне урочисте вбрання. Заходили до кожної хати. Спочатку співалася пісня запрошення, потім робили глибокий уклін всім присутнім в хаті.

Обійшовши практично все село (бо потрібно було запрошувати всіх людей, які живуть в селі) наречена поверталася додому і готувалася до зустрічі нареченого і сватів.

Випікання короваю

Такий передвесільний обряд був символічний, його проводили в домі нареченої. Найкращі дні для його випікання були п’ятниця і субота. Замішуванням тіста займалися жінки щасливі у шлюбі. Кількість коровайниць повинна була бути парною, щоб молоді все життя були разом. Кожна жінка повинна принести щось із продуктів. Під час виготовлення тіста жінки співали ритуальні пісні.

Окрім короваю на весілля робили і випікали різні фігурки з тіста: голуби, шишки.

Варто зазначити, що на Кіровоградщині пекли шишки за кількістю запрошених гостей – найчастіше було два коровая. У короваї для нареченої був отвір для ложок. Дружка мала його охороняти, а боярин викрасти. Якщо боярин викрав коровай, тоді дружка викупляє у нього.

Весілля

Досить цікаво відзначали весілля, воно умовно поділялося на кілька частин: викуп нареченої, вінчання, забави.

Найперше що робив наречений на весіллі – це обирав кілька парубків і йшов викуповувати наречену. Таке парубоцьке зібрання називали боярами.

Під час викупу, дівчата подруги нареченої вимагали гроші, суми могли бути різними, і поки молодий з боярами не заплатять гроші, молоду не віддавали.

Після торгів, отримання грошей, дружки виводили молоду, вона ставала поряд з майбутнім чоловіком, який цілував її, обіймав і дарував квіти. Далі пара відправлялась до церкви на вінчання.

Церковне вінчання

Перед походом до церкви молоді повинні попросити у батьків божого благословення. Цю церемонію проводили з хлібом і сіллю. Коли молоді поверталися додому з церкви, батьки стояли на порозі тримали коровай в руках на щасливе життя дітей і знову благословляли.

Потім всі сідали до столу і розпочиналися гуляння, частування. Після закінчення гулянь молоді повинні були розрізати коровай та роздати його гостям (малим дітям давали печиво в формі шишок, пташок).

Одягання хустки на голову молодої

Цим обрядом закінчувалось весілля. Коли всі гості розійшлися, молоду садили на стілець, знімали з неї весільний вінок, брат розплітав косу і мастив волосся малом – свекруха покривала голову платком. Це все відбувалося в хаті молодої. Після обряду чоловік брав дружину і вів до себе додому.

Митвини та биття каші

На другий день святкування продовжувалось. Зранку новоспечена жінка повинна була набрати в криниці води і дати нею вмитись гостям. 

Після цього вона повинна взяти крупу та роздробити її на мілкі частинки, після продати її гостям, так проводилося биття каші.  На другий день гуляли тільки дорослі. Всі повинні прикрасити свій одяг червоними стрічками, що символізувало щасливе народження сім’ї. 

Колачани

Їх проводили через місяць після весілля в хаті батьків молодої. Чоловік та дружина з батьками молодого, близькими родичами приходили до них на гостину. Традиційно, молодята дарували своїм батькам 12 калачів, а в дарунок отримували полотно. 

Весілля в наш час

В наш час весілля проводять найчастіше в колі близких людей. Деякі обряди залишилися, наприклад викуп молодої, випікання короваю, покривання голови молодої.

У селі Цвітне Кіровоградської області люди часто влаштовують весільну обрядовість за усіма автентичними канонами та звичаями.

Люди зібрали спеціальні записи, дослідження, та відтворили старі весільні обряди краю. Захід проводять кожного року в сільській бібліотеці. Особливу увагу приділяють пісням, що супроводжували колись весільний обряд.

Всі гості, які відвідують захід повинні бути одягнені в національний одяг.

.,.,.,.