19 Березня 2024

Як мистецьке новаторство Марка Кропивницького змінило життя у нашому місті

Related

Як вибрати кольорові олівці: грифель, корпус, пенал та інші особливості

Щоліта батьки школярів займаються підготовкою дитини до школи. Належить...

Маленькі волонтери з Кропивницького

Не секрет, що ранок 24 лютого 2022 року змінив...

Чому варто користуватися дошками безплатних оголошень?

У сучасному світі інноваційні технології дуже активно з'являються та...

Особливості автоматизації підприємств

Інформаційні технології та цифровізація міцно увійшли в життя людей....

Обласна бібліотека та її культурне значення

Це далеко не просто сховище, де зберігаються книги, це...

Share

Про біографію та творчі досягнення Марка Кропивницького написано багато книг. Проте, нові факти з життя новатора, що виявляються під час сучасних наукових розвідок, свідчать про недостатню вивченість його особистості. Марко Лукич першим зібрав професійну акторську трупу, рівних якій не було не те що в Російській імперій, але й у Європі! Крім того, цей культурний діяч вперше отримав дозвіл від вищого політичного керівництва імперією ставити вистави українською мовою, і це було справжнім нонсенсом! А для того, щоб побачити ці вистави, тогочасна імперська еліта приїздила саме до нашого міста, яке у ті часи називалося Єлисаветградом. Більше на ikropyvnytskyi.com.

Той, чиїм іменем назване наше місто

Народився Марко Лукич 10 травня 1840 року на Новоукраїнщині, в селі Бежбайраки. Нині цей населений пункт також зветься Кропивницьким. Дитинство майбутнього драматурга і письменника не було легким. Про Марка з сестрою більше піклувався батько, а не матір. Лука Іванович Кропивницький походив зі знатного роду, проте, крім відомого прізвища родині не було чим пишатися. Матір Марка виховувалася в бідній кріпацькій родині, звідки не винесла ні благородних звичок і прагнень, ні відчуття відповідальності перед власними дітьми. Коли маркові було п’ять років жінка залишила родину. Від матері хлопчик успадкував хіба що блискучій акторський талант та любов до мистецтва.

Проте одним талантом прохарчуватися важко, і Лука Іванович це чудово розумів. З восьмирічного віку чоловік віддав сина до сільської школи пана Розумовського, яка розміщувалася у звичайній хатині, розділеній на дві половини. Там учні і спали, і харчувалися, і виконували всю роботу по господарству. Більш серйозну освіту хлопець отримав у Бобринецькій школі. Під час навчання там Марко проживав у хаті своєї бабусі Уляни Дубровинської. Жінка мала чотирьох обдарованих синів, тож юний Кропивницький постійно знаходиться в творчому середовищі. Як пізніше він сам згадував, не минало жодного вечора, щоб у господі не було музики і співу. З того періоду майбутній драматург виніс непохитну любов до мистецтва і вже знав, чим буде займатися у майбутньому.

Остаточне рішення щодо подальшої долі Марко прийняв, коли влітку 1854 року до Бобринця приїхала театральна трупа Л. Млотковського. Побувавши на виставі юнак не бажав розглядати жодних перспектив майбутнього, окрім сцени. Дядько Кропивницького, Микола Дубровинський, організував у містечку театральну трупу, до якої був залучений і Марко.

Творчі пошуки та шлях до визнання

Під час навчання в Києві Марко відвідав виставу, в якій грала популярна на той час акторка О. Фабіанська. Її гра справила на хлопця велике враження. Захоплений артистизмом і шармом акторки, Марко починає роботу над першою в житті п’єсою. Написала вона була українською мовою, що саме по собі засвідчило новаторство майбутнього драматурга. На той час українські актори не мали права користуватися рідною мовою на сцені, та молодий Кропивницький знав: він не буде писати «в стіл», його творчість вже незабаром побачить світ!

1864 року юний Кропивницький повертається з Києва до Бобринця, бо тут молоді актори Соболєви організували новий акторський гурток. Там часто зявлявся Іван Тобілевич – обдарована особистість, з якою Марко мріяв познайомитися. Молодий аматорський колектив знайомив бобринецьку публіку з п’єсами по мотивах творів Григорія Квітки-Основ’яненка. Найбільше місцевим жителям і самим акторам полюбилися «Наталка Полтавка» та «Москаль чарівник». Згодом Соболевські залишають містечко, а режисерську роботу тепер виконує сам Кропивницький. Він захоплюється мистецтвом і бачить результати своєї праці, тож 1865 року переїжджає до Єлисаветграда. З ним іде Іван Тобілевич, тож молоді чоловіки разом швидко вливаються у великому місті до складу тутешніх аматорських колективів і грають в театрі Трамбицького. 

Найбільший успіх приходить до Марка після дебюту у п’єсі «Сватання на Гончарівці», що відбувся в Одесі. А далі були сцени Харкова і Санкт-Петербургу, де вже досвідчений актор відшліфував свою майстерність і знайомився з творчими людьми, яких згодом запросить до Єлисаветграда.

Як театральна слава прийшла до нашого міста

Кропивницький ставив дуже високі професійні вимоги до акторів, які бажали влитися до складу його трупи. Угруповання, що утворилося в Єлисаветграді у 1882 році мало назву «Акторська спілка». Офіційно трупа вважалася російсько-малоросійською, але коли Кропивницький з найближчими однодумцями «вибили» у імператора Олександра ІІ право ставити п’єси українською мовою, актори вже користувалися виключно рідною мовою. У складі «театру корифеїв» (саме під такою назвою «Акторська спілка» була більш відомою в місті) були справжні майстри тогочасного театрального мистецтва – Іван Тобілевич, Микола Садовський, Марія Заньковецька, Н. Жаркова, О. Вірина,  Ганна Затиркевич-Карпинська, Марія Садовська-Барілотті  та інші.

З появою новою трупи Єлисаветград став чи не найпопулярнішим містом тогочасної України. Сюди приїздили подивитися вистави українською мовою з самого Санкт-Петербургу. Талановитих акторів Марко Лукич збирав по всій імперії. Тож не дивно, що почесні гості з правлячої верхівки на високому рівні оцінили організований Кропивницьким театр. 

«Загальний ансамбль, не тільки музичний, але й сценічний, був злагоджений Кропивницьким, звучав як ансамбль стрункого симфонічного оркестру: хору не було – не було співаків, які, вишикувавшись у лінійку, не зводять очей з диригента, – була жива юрба парубків і дівчат, вихоплених з вулиці українського села. Усі на сцені – і актори, і співаки – жили спільним життям по волі драматурга, режисера і актора-співака Кропивницького – натхненника загального творчого піднесення, життєвої дійсності на сцені», – повідомляє місцева дослідниця Ольга Кизименко «Народному слову».

Новаторство Кропивницького і будівництво нового театру

Акторський талант нашого відомого земляка не просто привів його на велику сцену. Марко Лукич завдяки своїм зусиллям створив власну сцену, що було не під силу жодному актору того часу. Будівництво театру, що зараз є культурною візитівкою нашого міста, розпочалося наприкінці 19 століття за ініціативою мецената Трамбицького, який високо оцінив талант Кропивницького та зібраної ним трупи. Сучасні дослідники про феномен виникнення професійного українського театру, створеного Марком Лукичем, відзиваються з захопленням. «Професійний театр корифеїв з’явився тому, що вельми дужою була українська стихія в наших степах. Кропивничанам судилося продовжити велику справу своїх попередників, а значить — творити стихію національної театральної культури всупереч усім негараздам», – таку думку висловив про театр корифеїв та творчість Кропивницького загалом Володимир Панченко, дослідник української культури та мистецтва. Кропивничани вважають цього вченого почесним громадянином свого міста, тож до думки Володимира Євгеновича слід дослухатися. Марко Лукич і справді продемонстрував не аби яку витримку і працездатність, формуючи трупу з незнайомих між собою людей, талант яких проявлявся по-різному та бажав вільного і самостійного виявлення.

До появи першого українського театру під керівництвом Марка Кропивницького українські глядачі не бачили вистав рідною мовою, які б створювалися на професійному рівні. Завдяки зусиллям цього новатора про наш український театр і місто Кропивницький дізналися представники західної інтелігенції. Як століття тому, так і тепер кропивничани пишаються історією створення однієї з найпрекрасніших культурних пам’яток регіону. 

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.