28 Березня 2024

Тріумфальна історія бейсболу у Кропивницькому

Related

Олег Дорощук – стрибун у висоту з Кропивницького

Ім’я Олега Дорощука для легкоатлетичної спільноти м. Кропивницького –...

Віктор Фесечко – боксер і спортивний суддя з Кропивницького 

Ім’я Віктора Фесечка стало відоме у спортивному світі після...

Бозорбой Матякубов – талановитий боксер з Кропивницького

Ім’я боксера Борзобоя Матякубова у Кропивницькому стало відомо не...

Все, що потрібно знати про зарядні пускові пристрої

Автомобілісти часто стикаються з проблемою акумулятора, що сів, через...

Як вибрати кольорові олівці: грифель, корпус, пенал та інші особливості

Щоліта батьки школярів займаються підготовкою дитини до школи. Належить...

Share

Не так багато жителів Кропивницького знають про те, що в їхньому місті грає найтитулованіша команда країни у своєму виді спорту. Та ще й складає кістяк збірної України. Йдеться про бейсбол – «екзотичний» вид спорту для нашої країни і відносно молодий. Але саме у бейсболі кіровоградський спорт – домінуюча сила, адже місцевий «Біотехком-КНТУ» 25 разів ставав чемпіоном країни та 24 рази перемагав у Кубку України. Більше на ikropyvnytskyi.com.

«Ікар» вирушив у політ

Точкою відліку зародження бейсболу на Кіровоградщині став 1989 рік. У Кропивницькому (на той момент місто ще називалося Кіровоград) з’явилися перші секції з цього виду спорту та було створено першу команду – «Ікар». Бейсбол на той час налічував уже 140 років історії, але до України з різних причин дістався пізно.

Політ «Ікара» на даний момент вражає, хоча команда дуже багато разів змінювала свою назву. Стати найтитулованішим клубом в історії країни у будь-яких ігрових видах спорту – це феноменальне досягнення. Бейсболісти з Кропивницького неодноразово брали участь у чемпіонатах світу та Європи, грали у європейських клубних змаганнях, які можна порівняти за статусом з футбольною Лігою Чемпіонів. Саме у Кропивницькому проводився бейсбольний міжнародний турнір для національних збірних. Історичні перші офіційні матчі збірної України також відбулися у цьому обласному центрі. Список досягнень кіровоградського бейсболу глобальний настільки, що потягне на значну книгу. А починалося все з місцевого чиновника, котрий захотів додаткові очки для області на спартакіаді УРСР.

Партія сказала – треба розвивати бейсбол

Загалом у СРСР бейсбол вирішили розвивати у 1987 році. Колегія держкомспорту СРСР ухвалила таке рішення і маховика було запущено. Створили Федерацію бейсболу, розігрували національний чемпіонат. В Україні бейсбол став набирати популярності у Хмельницькому, де навчалися студенти з Нікарагуа та Куби, а в цих країнах бейсбол – культовий вид спорту, дуже популярний.

У Кіровограді також були студенти із Латинської Америки. Зокрема, в училищі цивільної авіації. Підіймати бейсбол тут довірили колишньому футболісту, голкіперу «Зірки» Юрію Колаковському. За підтримки облуправління спорту він організовував бейсбольні секції та команди також в інших навчальних закладах Кіровограда – педінституті та інституті сільського господарства. Вже 1989 року команда, сформована зі студентів льотного училища та педінституту, зіграла на кубку УРСР у Хмельницькому. Роком пізніше у Кіровограді пройшов чемпіонат України. Учасників набралося не так багато – по п’ять. І щоразу «Ікар» посідав лише останнє місце, але команда набиралася досвіду, зокрема організаційного.

В інтерв’ю «Sport репортер» Колаковський так описує створення першої бейсбольної команди: «Я почав працювати в льотному училищі майже відразу після завершення своєї футбольної кар’єри гравця, і мене, звичайно, знали керівники і міського спорткомітету, і обласного. На початку 1989 року мене викликає заступник начальника Управління фізкультури та спорту Кіровоградського обласного виконкому Аркадій Сергійович Подільський і каже, що у травні потрібно від області виставити на республіканську спартакіаду бейсбольну команду. Це новий як для нас, так і для багатьох інших областей вид спорту. Тому, якщо виступити успішно, можна заробити додаткові очки».

У льотному училищі на той час займалися курсанти з Куби. А на Кубі бейсбол – чи не релігія, настільки популярним є цей вид спорту. Тому Подільський запропонував Колаковському під час формування команди попросити допомоги іноземців. Виступати на спартакіаді вони права не мали, все ж таки громадяни іншої країни. Але консультувати, підказувати, навчати – цілком. При цьому наприкінці 80-х ніхто в місті абсолютно нічого не знав про бейсбол, окрім студентів інших країн.

Колаковський вибрав приблизно 15 хлопців з-поміж курсантів і розпочав з ними підготовку до спартакіади. Кубинці, як і планувалося, допомагали чим могли, а на змагання їздили в ролі консультантів. За нинішніх часів всезнаючого інтернету та доступності будь-якої інформації це прозвучить дико, але вчилися бейсболу в Кіровограді буквально наосліп – без книг або відео-уроків.

«Спочатку було дуже складно. Справжній прорив стався у березні чи квітні, коли ми поїхали до Закарпатської області на змагання з бейсболу серед команд по лінії ВДФСО профспілок. Це були наші перші офіційні матчі та перші ігри. Ми хоча б стали розуміти, куди й навіщо бігти, що до чого у цьому виді спорту», ​​- підсумував Колаковський.

Через труднощі пройшли рішуче та успішно

Складнощів у тренерів та гравців було чимало. М’ячі часто купувалися за власні кошти, біти робили безпосередньо у вишах, та й інше екіпірування на той момент була великим дефіцитом, все ж таки СРСР стрімко котився до свого розпаду. Але ентузіасти не здавалися, не кинули справу на півдорозі, хоча гучних спортивних успіхів одразу не досягли.

1991 року «Ікар» став учасником розіграшу Другої ліги СРСР. На турнірі, що проходив у Москві, кіровоградці посіли сьоме місце із восьми учасників. У чемпіонаті України приблизно такий самий показник – останнє сьоме місце.

Вихід на максимальні показники

Роком пізніше тренером команди став Юрій Бойко. Персона для українського бейсболу настільки знакова, що заслуговує на окремий матеріал. Під його керівництвом, вже після розвалу СРСР, команда відіграла сезон 1992 року у Першій лізі України, а наступний – у Вищій, але під новою назвою – «Гарт».

Без фінансової підтримки спонсорів команди у суворі 90-ті не виживали, але підопічним Бойка у цьому питанні пощастило. Клубу стало допомагати підприємство «Горн», що означало чергове перейменування.

1994 року «Горн» завоював бронзові медалі в чемпіонаті країни і став фіналістом Кубка. Також кіровоградська команда дебютувала у єврокубках, зігравши у Чехії на Кубку ПЕВ (група «Б»).

1995 рік – перший з довгої низки найбільш тріумфальних для команди. Перемоги як у чемпіонаті, так і у Кубку країни. До 2000 року в активі «Горна» вже п’ять перемог у чемпіонаті та чотири у Кубку. Але підприємство «Горн» припинило співпрацю із клубом і з 2001 року у кіровоградських бейсболістів нова назва – «СДЮШОР-Віта».

Перемоги штампують як на конвеєрі

Потім у сезоні 2002 року шефство над командою взяв Кіровоградський державний технічний університет. Раніше – інститут сільськогосподарського машинобудування, тобто один із тих вишів, з яких усе й почалося. Команда взяла назву університету – КДТУ. І ще двічі стала чемпіоном країни та взяла один національний кубок. Трохи пізніше ВНЗ став національним, а не державним, тому абревіатура змінилася на одну літеру – бейсболісти стали командою КНТУ. Що аж ніяк не завадило їм продовжувати штампувати перемоги на внутрішній арені.

А у 2013 році стався прорив і на міжнародну арену. Вигравши у плей-офф Кубка Європи, команда добилася права виступати в бейсбольному аналогу Ліги чемпіонів, найпрестижнішому європейському турнірі. До речі, знову із оновленою назвою – «КНТУ-Єлисаветград». Яке протрималося аж до 2017 року, коли клуб отримав нинішню назву – «Біотехком-КНТУ».

Золотих медалей та трофейних кубків країни в колекції клубу стало так багато, що деякі гравці та тренери явно претендують на попадання до Книги рекордів Гіннеса. Наприклад, Руслан Дейкун – 20-разовий чемпіон України!

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.