Мало кропивничан знають хто такий Степан Кожум’яка. Чоловік – український інженер, мостобудівник, автошляховик, громадський діяч. Він активний учасник дисидентського руху опору, борець за українські цінності. Більше на ikropyvnytskyi.com.
Життя Кожум’яки
Народився в Новомиргороді Кіровоградської області 4 грудня 1898 року. В 1917 році чоловік закінчив Єлисаветградські земські педагогічні курси і отримав звання народного вчителя. Під час навчання на курсах випустив рукописний журнал «Лісовий струмок», в один з номерів журналу був присвячений висвітленню теми про більшовиків і їхній вплив на Україну.
Вже в 1922 році став головним членом Новомиргородського педагогічного колективу і розпочав видавати ілюстрований журнал «Перша ластівка». Далі взяв участь в СГ комуні «Рілля». Керівництво школи було обурене через те, що Кожум’яка вступив в політичний конфлікт, тому його звільнили з посади вчителя і позбавили членства в Спілці вчителів.
Степан постійно шукав у всьому справедливість, тому подав на школу з якої був звільнений, апеляцію. Після цього його направили на навчання.
В 1926 році він закінчив факультет соціального виховання, і вже через 3 роки чоловік очолює мовно-літературний факультет Одеського інституту освіти. В вільний час від роботи він гарно грав на бандурі, при цьому одягав національний одяг.
В 1928 році сталася біда – чоловіка заарештували співробітники ДПУ і відправили в заслання на 3 роки до Йошкар-Орли. Диплом все ж він зміг отримати. Коли повернувся з заслання, вступив до Харківського автошляхового інституту. У 1932 році приїздить до Черкас, де починає обіймати посаду лінійного інженера на будівництві автошляху.
Через 5 років його знову заарештовують за антирадянську агітацію і пропаганду, тоді його заслали у Самарлаг на 10 років. Кожум’яка активно працював у концтаборі на будівництві автозаводів, які постачали на фронт літаки.
У в’язниці Степан захворів, крім того, за наказом влади його збиралися застрелити, але цього не сталося завдяки тому, що він добре вивчив технології торкретбетону. На той час таких спеціалістів було мало, тому його завдяки професійності помилували і направили працювати на секретних об’єктах. Там він споруджував велике підземне сховище для московського уряду, на випадок евакуації під натиском німецьких військ.
Повернення додому, вклад для Новомиргорода
Після відбуття покарання, він знову повертається в рідний Новомиргород. Починаючи з 1954 року по 1973 рік обіймає посаду інженера-автошляховика. Під його керівництвом в Новомиргороді проклали найважливіші шляхи.
У 1966 році йому довірили проєктування і будівництво мостів через річку Велика Вись на Кіровоградщині. Тоді він збудував багато мостів в селах і містах Кіровоградщини.
Упродовж багатьох років Степан брав активну участь в національно-громадському житті. Він організував встановлення пам’ятника Тарасу Шевченку. Після встановлення монумента українського письменника Кожум’яка започатковує традицію покладання в березні вінків до пам’ятника Шевченка.
Задля того, щоб зберегти і проявити зацікавленість і потяг до яскравих сторінок історії України, починає поширювати свої наукові розвідки, краєзнавчі дослідження.
Кожум’яка активно не покладаючи рук доводив об’єктивність того, що Україна повинна бути незалежною, відокремленою державою з власним суверенітетом. Важливе значення у своїй праці він відводив українській інтелігенції. На його думку, вона повинна розуміти своє місце в житті, і виконувати свої обов’язки перед українським народом.
До останнього дня свого життя Степан Кожум’яка відстоював права українського народу і зробив великий вклад, як в соціальне, так і наукове життя людей. Помер чоловік 31 серпня 1989 року. Похований в рідному Новомиргороді на центральному кладовищі.
