27 Листопада 2022

Новаторська навчально-виховна система Василя Сухомлинського – педагога з Кіровоградщини

Related

Історія про те, як єлисаветградці опановували «диво-транспорт» – велосипед

Золотим віком велосипедів називають останнє десятиліття 19 століття. Саме...

Як мистецьке новаторство Марка Кропивницького змінило життя у нашому місті

Про біографію та творчі досягнення Марка Кропивницького написано багато...

Спорт по кропивницькому: ТОП-спортивних закладів міста

Більшість людей мріє мати міцне здоров’я, гарне тіло і...

«Чай, кава потанцюємо по Кропивницькі?»: ТОП-шкіл танців в місті

Танці – це унікальні заняття, які дозволяють людині відпочити,...

Share

Він народився на світанку минулого століття в маленькому українському селі Олександрійського району (нині – Кіровоградська область). Його творчий і професійний шлях та становлення особистості починалися під потріскування свічки та шурхіт стертого олівця. Сьогодні ж про цю видатну особистість знають не тільки в межах нашої області, але й, без перебільшення, в усьому світі. Творча спадщина Василя Олександровича Сухомлинського живе своїм життям і шириться навчальними закладами різних країн.

 Кіровоградці ж як ніхто інший можуть пишатися земляцтвом з людиною, яку можна сміливо назвати одним з найкращих педагогів та дитячих психологів усіх часів. Новаторська педагогічна система Сухомлинського вже багато десятиліть демонструє адаптивність до часових та просторових умов. А все тому, що цю доктрину автор побудував на щирій любові до вихованців  і розумінні психології людини. Більше на ikropyvnytskyi.com.

Він віддав серце дітям

Василь Олександрович народився 1918 року в селі Василівка Олександрійського повіту. Ще до того, як юнак вступив до Полтавського педагогічного інституту, батькам Василя було відомо, що хлопець обдарований. На ерудованість та особливе світобачення, що базувалося на любові до рідної землі і українського народу, вплинуло найближче оточення молодого Сухомлинського. Батько був помітною людиною в селі, бо займав «видні» на той час посади. Будучи членом правління колгоспу, вчителем трудового навчання та активним громадським діячем, Олександр Сухомлинський демонстрував синові важливість розуміння людської психології та відданості своїй справі. Мама і бабуся хлопчика з раннього дитинства привчали його до української народної творчості і культури.

Коли в 1926 році хлопчика віддали до школи, про його обдарованість стало відомо і педагогам. Вже в початкових класах Василь допомагав одноліткам у вивченні матеріалу, а за потреби навіть міг замінити вчителя на уроці! Цікаво, що свій перший професійний урок Василь Олександрович провів у 17 років. Не маючи серйозного педагогічного досвіду молодий учитель вже тоді мав великий вплив на серця дітлахів. Сам же він усе життя повторював: «Серце віддаю дітям». Так і було. Здобувши авторитет серед колег-педагогів, що викладали в столичному університеті Т. Шевченка та в Миколаївському педагогічному інституті, Василь Олександрович відмовлявся від високих посад і прагнув працювати з «живим» дитячим колективом.

«У 17 років Василь працював вчителем у сільських школах свого району. Коли довчився і отримав диплом, став завучем у школі Онуфріївки, де працював до кінця свого життя. Але з перервою, яку створила Друга світова війна», – повідомляє Суспільне Кропивницький.

Яку роль відіграла Друга світова в житті та педагогічній творчості Сухомлинського

Навіть у воєнні роки Василь Олександрович не відмовився від свого покликання. Він не переховувався від призову і пішов виконувати громадянський обов’язок, коли в 1941 році його призвали до лав Червоної армії. Після важких боїв на Калінінському фронті Сухомлинський був комісований через тяжкі поранення. На реабілітацію чоловіка відправили до Удмуртії. Доля склалася так, що навіть там він зміг не просто слідувати своєму призначенню і навчати дітей, а навіть обійняв посаду завуча однієї зі шкіл. В маленькому селі Ува Василь зміг реалізувати не тільки педагогічний талант. Там він познайомився з майбутньою дружиною. Вже через два роки разом з Ганною Дев’ятковою чоловік повернувся на батьківщину. Україна була звільнена від загарбників, рідний край потребував відбудови.

До 1948 року Василь Олександрович обіймає посаду завідувач Онуфріївського районного відділу освіти. Вже тоді педагог почав робити великий внесок в розвиток освітнього процесу на повоєнній Кіровоградщині. Але довго займатися організаційними питаннями та документацією педагог не зміг. За першої ж нагоди Сухомлинський виявив бажання повернутися в шкільний колектив. У невеличкому селі Павлиші він почував себе як вдома. Власне, за сім кілометрів від Павлишу розташовувалось село, де він народився. 1955 рік для педагога став знаковим, адже саме тоді він захистив дисертацію в столичному університеті ім. Т. Г. Шевченка на тему «Директор школи – керівник навчально-виховної роботи». Після блискучого захисту дисертації новатор вже серйозно працює над власною педагогічною доктриною, розробка якої буде завершена до 1960-х, а втілюватиметься усе життя.

«Школа радості» та шлях до сердець вихованців

Василь Олександрович умів знаходити спільну мову з вихованцями не тільки тому, що був чудовим педагогом. У глибині душі він завжди залишав частинку простору для власного дитинства. Воно жило в ньому і він пам’ятав, як це – відчувати себе дитиною; тим, ким ти народжуєшся. Сухомлинський також знав, що кожна дитина воліє відчувати себе особливою і доводити всім власну унікальність.

«Я пам’ятаю його як особливого хлопчика. Він завжди вирізнявся з-поміж нас. То книжки з дому приносив до школи різні, то допомагав нам усім, однокласникам», – ділиться спогадами Мотря Сироватко, однокласниця Василя Олександровича.

«Юний раціоналізатор вже тоді замислювався, як зробити навчання легким і цікавим та захопити ним кожну дитину», – повідомляється в репортажі місцевої дослідниці Ольги Гаркуші.

Згадуючи, як колись школярем пояснював домашнє завдання однокласникам, йдучи зі школи степовою дорогою, вже дорослий Сухомлинський замислювався над впровадженням системи особливих уроків. Їх вчитель планував проводити на свіжому повітрі. Педагог-новатор вважав, що найперша книга, яку повинна прочитати людина – це книга природи. Заняття на природі відкривають шлях до зближення і взаємного розуміння між учнями та учителем.

Нова педагогічна доктрина полягала у відміні системи покарань. Натомість Сухомлинський пропонував вдосконалюватися самим педагогам. Кожна дитина є унікальним і довершеним скарбом. Тодішня вітчизняна педагогіка потребувала серйозних корективів, адже багато в чому «зрівнювала» усіх учасників навчального процесу. Мета Сухомлинського – зробити так, аби дитина почувала себе особистістю. В 1960-х роках Василю Олександровичу вдалося поступово перелаштувати педагогічну систему Павлиської школи, а згодом – і вітчизняну загалом, на демократичні рейки.

Особлива система цінностей Сухомлинського

Будь-яке новаторство не може обійтися без критики. Погляди відомого педагога з Кіровоградщини в перші роки впровадження «школи радості» були засуджені навіть найближчими колегами! Радянська педагогіка мала на меті виховати майбутніх робітників, які мислитимуть лише з позицій засад, пропагованих комуністичною партією. Справжньої демократії і лібералізму там було мало. Василь Олександрович намагався «вирвати» українських дітлахів із загальонорадянської системи цінностей, виховуючи в них любов до природи, батьків, науки і розвитку, рідної землі та власної особистості. Це радикально суперечило нормам тогочасної системи виховання. Педагога звинувачували в «абстрактному гуманізмі», ніби він літав у рожевих мріях.

Донька легендарного педагога Ольга Сухомлинська відгукується про погляди батька так:

“Ви ж розумієте, він народжений у ті часи. І сумнівів у радянській владі у нього не було. А от сумніви щодо керівництва освітою він мав. Я роблю такі висновки, тому що в архіві є досить багато листів до Хрущова, до Центрального комітету, де він висловлює свою думку щодо шкільної політики».

Про це жінка розповіла виданню  vseosvita.ua. Ольга Василівна підтверджує особливості новаторських поглядів батька і визнає, що критику він чув часто. Особливо тоді, коли сам розкритикував хрущовську освітню реформу. Але з тих часів минули десятиліття. Сьогодні в доречності поглядів педагога-новатора немає сумнівів вже ні в кого.

«Школа радості», яку сьогодні досі називають «Новою українською школою» – безсмертне творіння Сухомлинського. Ним можуть пишатися педагоги-земляки з Кіровоградщини. Саме в нашому краї зародилися безцінні ідеї вдосконалення педагогічної системи. Звідси ці ідеї почали поширюватися не тільки Україною, але й усім світом.

.,.,.,.