Потрапивши в Кропивницький, ви неодмінно відвідаєте місцевий драматичний театр ім. Кропивницького. А побувавши в цьому закладі, ви не зможете не почути про «Хутір Надію». І це не дивно, оскільки вони тісно між собою пов’язані та являються справжнім скарбом всього українського суспільства, а отже і гордістю Кропивницького та Кіровоградської області. Більше на ikropyvnytskyi.com.
Зародження колиски українського театру
Неподалік Кропивницького, на околиці села Миколаївка увагу привертає чепурна садиба, що потопає в зелені величних дубів та інших дерев, омивається водами чудернацької форми ставка, що нагадує підкову. Це «Хутір Надія» – заповідник-музей, унікальна пам’ятка української історії й культури, одна з найбільших у державі, музей-садиба видатного українського драматурга, літературного класика і неперевершеного театрального діяча І.К. Карпенка-Карого (Тобілевича).
Хутір – це сімейна садиба родини Тобілевичів. Її більше ніж 150 років тому на 11 гектарах голого степу – спадщини жінки Івана Карпенка-Карого, заклав голова роду Карпо Тобілевич. Пізніше сюди перебрався і сам драматург з великою сім’єю. Організовані ним селяни допомогли викопати на хуторі став, що мав форму підкови. Потім там були облаштовані чоловіча та жіноча купальні. Сам Іван Карпович доклав багато зусиль для того, щоб перетворити цей шматок степу в справжній зелений рай з тополями, ясенями, гледичією та різними фруктовими деревами. Мало того, він почав виношувати ідею створити справжню дубову алею. Для цього він залучив всіх своїх гостей, серед яких були такі відомі на весь світ корифеї театральної сцени, як Марко Кропивницький, Михайло Старицький, сестри Марії Садовської-Барілотті, Марія Заньковецька, Панас Саксаганський та брат його Микола Садовський та багато інших. Кожному з них під час відвідин Іван Тобілевич пропонував на згадку посадити деревце дубка.
У 1881 році, коли померла дружина драматурга – Надія Карлівна Тарковська, в пам’ять про неї Іван Карпович назвав садибу Хутором Надії, що мало також і більш глибокий зміст. Завершивши зі рік до своєї смерті будівництво житлового будинку, Карпенко-Карий заповів, щоб в ньому народжувались та жили на хуторі всі його нащадки (внуки, правнуки й т. д.).
Сьогодення музею та велике майбутнє
Музей-садиба І.К. Карпенка-Карого (Тобілевича) є заповідником-музеєм, що охороняється державою. Крім того, він є філією обласного краєзнавчого музею в м. Кропивницький та являється частиною природно-заповідного фонду України. Це цілий комплекс, як пам’ятка садово-паркового мистецтва, в якому збереглася «Батькова хата», а також повністю відновлений після руйнування під час Другої світової війни, «Будинок І. К. Тобілевича (Карпенка-Карого)». У них зібрано на сьогоднішній день більш ніж сім тисяч експонатів, з яких створені дві експозиції для відвідувачів: меморіальна та театрально-літературну.
Особливої уваги заслуговує відкритий на території садиби єдиний у світі музей історії розвитку українського мистецтва хореографії, на якому представлені експозиції заснування, становлення та розвитку заслуженого ансамблю народного ансамблю «Ятрань» (костюми, нагороди, вирізки з газет), а також академічного театру народної музики, пісні і танцю «Зоряни», театру корифеїв та інших колективів, як у нас на батьківщині, так і в багатьох країнах.
Вся атмосфера музею-садиби, навіть саме повітря тут просякнуті історією, величчю постатей, що колись тут ходили по цих алеях. До речі, алея дубів, що створювалась Іваном Карповичем сьогодні налічує 95 дерев. Це величні дуби, кожен з яких являється іменним, при ознайомленні з якими буквально перехоплює подих. Поруч старовинне чумацьке джерело, що досі живить цілющою холодною водою рукотворний став. І все це дає велике натхнення кожному, хто сюди завітав. Не даремно, 11 з 18 створених І. К. Тобілевичем п’єс були написані ним саме тут.
Музей «Хутір Надія» продовжує існувати і розвиватись, надихаючи нових талантів на створення нових творів, композицій, танців і пісень. Він відіграє велику роль в культурному, естетичному та історичному вихованню наступних поколінь. Більше пів століття на території музею проводиться щороку фестиваль театрального мистецтва під назвою «Вересневі самоцвіти», який починаючи з 1990 року має статус Всеукраїнського. На нього з’їжджаються кращі танцювальні та театральні колективи з усієї України і навіть з-за кордону. Відвідують експозиції щодня і багато туристів, учнів та просто небайдужих відвідувачів, намагаючись зарядитися тією атмосферою історії нашої держави, розвитку її театрального мистецтва.
Жителі Кропивницького надзвичайно горді за те, що на їх землі народились, жили й творили такі великі корифеї вітчизняного театрального мистецтва і що мають змогу сьогодні радо зустрічати гостей з усього світу та ділитися тим надбанням історії, а також демонструвати пам’ятку садово-паркового мистецтва.