Війна, що безжально вдерлась на нашу землю, змінила нас всіх, докорінно змінила наше життя та відношення до багатьох речей. Війна зачепила кожного в тій чи в іншій мірі й тому найголовніше в цей час не замкнутися в собі, не зачерствіти душею. Незважаючи ні на що, залишатися людиною і розуміти, що чужого горя не буває, що біда прийшла в наш дім і це стосується кожного. Більше на ikropyvnytskyi.com.
Допомога кропивничан, як прояв солідарності та милосердя
Найбільше війна зачепила жителів східних та північних областей нашої держави. Безжальні та безсистемні бомбардування російських окупантів привели до того, що багато жителів цих областей залишились без житла і взагалі без нічого. Тому вони змушені були шукати прихисток в інших, більш віддалених областях, куди війна ще не дійшла. Хвиля переселенців не оминула і Кропивницький. Тому багато місцевих жителів відгукнулися на горе людей і кожен як міг почав допомагати людям, яких опалила війна.
Хтось став волонтером, хтось вирішив надати своє житло переселенцям, а хтось просто запропонував допомогти продуктами чи в інший спосіб. Що стосується місцевої влади, то вони також долучились до допомоги біженцям. Так з ініціативи міської військової адміністрації м. Покровськ, що на Донеччині та за сприяння міської влади Кропивницького навесні 2023 року був відкритий гуманітарний хаб у місті з промовистою назвою «Єднання». В цьому закладі всі переселенці з Покровського району отримали можливість звертатися за консультаціями, інформацією різного типу і, найголовніше, за гуманітарною допомогою.
З того часу минув рік. За цей час було надано різної допомоги багатьом жителям Покровського району, кого війна змусила залишити рідну домівку чи те, що від неї залишилося, і часто з одною лиш валізою з документами тікати в більш безпечні місця. Окрім жителів цього району на Кіровоградщину були переселені багато жителів Бахмутської, Костянтинівської та Вугледарської громад Донецької області. Всі вони також гостро потребували різних видів допомоги й уваги. Тому, після того, як ряд міжнародних благодійних організацій через наших волонтерів передали хабу багато різного одягу, було прийнято рішення відкрити на його базі ще один окремий центр гуманітарної допомоги під назвою «Соціальна шафа».
Чому саме «Соціальна шафа»
Така назва була обрана саме тому, що завдяки міжнародним організаціям, а також небайдужим місцевим жителям, які долучилися і також поділилися різним одягом, що роками висів в домашній шафі та іншими речами, біженці з вказаних районів отримали можливість обрати для себе безплатно потрібний одяг. Причому, коли раніше одна людина могла вибрати собі не більш ніж 5 одиниць різного одягу, то тепер ці обмеження вдалося зняти й людина може взяти різного одягу й взуття залежно від потреби. Таких речей в центрі зібралося стільки, що довелося відкривати дві окремі кімнати: одну для дітей від новонароджених і до 16 років, а іншу – для людей старшого віку.
Але організатори центру разом з багатьма небайдужими жителями Кропивницького на цьому не заспокоїлися і вирішили далі розширяти свої можливості й разом з цим перелік різних життєво необхідних видів допомоги постраждалим жителям Донбасу. Окрім одягу та взуття в «Соціальній шафі» переселенці з цього регіону можуть також вибрати собі ковдри, подушки та інші постільні приналежності. Також тут можна отримати предмети домашніх меблів, харчі, гігієнічні засоби, посуд та багато іншого. Окремо є можливість вибрати медичне обладнання людям з особливими потребами.
Співробітники центру відкрили власний телеграм-канал через який тепер мають можливість інформувати людей про наявність тієї чи іншої продукції та коли її можна отримати. Крім того, в центрі запрацювала кравчиня, що безоплатно надає послуги з дрібного ремонту одягу.
Таким чином, на місцевому рівні робиться все для того, щоб зробити перебування біженців зі східних регіонів нашої держави максимально комфортним на Кіровоградщині. Тут роблять все для того, щоб вони могли почувати себе не гірше, ніж вдома та могли хоч на деякий час забути про ті страхіття, які принесла їм війна в рідному краю. Мине час, закінчиться війна нашою перемогою і багато хто з них повернеться у свої рідні краї, де буде ще довго з вдячністю згадувати наш гостинний край і небайдужих людей, що в тяжку годину допомогли їм вижити й повернутись. А можливо хтось захоче залишитись тут і надалі.