У Єлисаветграді у футбол почали грати ще наприкінці ХІХ століття, причому дуже масово та з професійним підходом. Складний історичний період, що включав Першу світову, громадянські війни і революцію, не став приводом для забуття цього виду спорту. У 1920-ті любов місцевих жителів до футболу знову набула реальних рис. Під новими назвами та гаслами колись заморська гра в м’яч остаточно та безповоротно стала для міста та регіону спортом номер один. Більше на ikropyvnytskyi.com.
Першопрохідниками визнано львів’ян
Для повноти картини – трохи про перші кроки футболу в українських містах. 1999 року в країні з’явилося нове свято, День народження футболу в Україні, що відзначається 14 липня. Виконком Федерації футболу України вибрав точкою відліку першу офіційну гру у Львові, що відбулася 1894 року. Місто на той момент входило до складу Польщі, тому рішення спірне та дискусійне. І не лише через територіальну приналежність Львова. До речі, грали місцевий «Сокіл» із командою з Кракова, зустріч закінчилася безгольовою нічиєю. І деякі сучасні історики запевняють, що у Львові на той момент було два «Соколи» – український та польський. Грав із краківчанами якраз польський, тобто жодного українця на полі цього дня не було.
Водночас, наприкінці ХІХ століття, в Єлисаветграді (нинішньому Кропивницькому) команда заводу «Ельворті», попередник сучасної «Зірки», мала всі атрибути професійного футбольного клубу: фіксоване членство, власний рахунок у банку та грошові внески, своє поле біля Міського саду. Більше того, керівництво команди обиралося і регулярно звітувало на загальних зборах, а матчі проводилися із завидною регулярністю. Але роком заснування «Зірки» вважається 1911 рік, оскільки до цього матчі не були задокументовані, як і не було дотримано деяких інших сучасних формальностей, обов’язкових при визначенні статусу команди.
Витоки маловивчені та суперечливі
Загалом поява футболу на території незалежної України – питання складне та маловивчене. Напевно, у щось схоже на гру в м’яч грали ще запорізькі козаки, особливо якщо вірити мультфільму «Як козаки у футбол грали». Якщо серйозніше, то історія в цьому випадку стандартна – цей вид спорту, що набирав величезної популярності у Великобританії, в Україні «рекламували» британські моряки, а пізніше і мореплавці всіх країн Західної Європи, де футбол завойовував серця і розуми чоловіків трохи раніше, ніж у царській Росії.
Вперше в м’яч за більш-менш сучасними правилами футболу зіграли, зважаючи на все, в Одесі, ще в 70-ті роки XIX століття. Ще один конкурент львівських першовідкривачів, до речі, адже «Одеський британський атлетичний клуб» було засновано 1878 року. У матчах під егідою цього клубу виступали іноземні матроси, але поступово й одесити зацікавились футболом.
На стику століть футбольні матчі вже проводилися в Одесі, Миколаєві, Єлисаветграді, Києві, Унгварі (сучасний Ужгород), Львові, Харкові та низці інших українських міст. Тому про пальму першості та перші офіційні матчі можна сперечатися нескінченно, залишимо це питання історикам та виконкому ФФУ.
Перед громадянською війною
До 1920-х років у Єлисаветграді вже був ґрунтовний базис для відродження та подальшого активного розвитку футболу. Заснування футбольного гуртка «Ельворті», попередника «Зірки», датується 1911-м роком, хоча фактично команда існувала набагато довше. Але лише 1913-го було затверджено статут Єлисаветградського футбольного гуртка. Також у футбол грали студенти, а перед самою революцією провідними командами міста вважалися «Блискавка», «Сфінкс» та «Діагор», які грали у турнірах місцевого значення.
Громадянська війна розвела учасників футбольних баталій за різними барикадами, у ті роки було явно не до футболу. Відновилися матчі лише 1921-го року. Навіть відбулася гра збірної Єлисаветграда проти збірної Москви (1:4 на користь гостей). Кістяк тієї збірної складали робітники фабрик та заводів. Саме на великих підприємствах насамперед у місті поступово відроджувався футбол.
Відроджували футбол робітники
Роком пізніше за центрального робочого клубу сформували дві команди. Перша – на основі команди заводу «Червона зірка», це той самий завод «Ельворті», з якого все в місті почалося. Друга – на базі заводу «Червоний профінтерн». До речі, перейменувань радянська влада принесла безліч, у тому числі міста, яке з 1924-го року по 1934-й мало назву Зинов’євськ.
Вищеназвані заводські команди найчастіше грали із залізничниками (чия команда називалася «Урал») та кадетами кавалерійської школи. До 1925-го року на Новомиколаївці, де жила більшість робітників міста, добудували футбольний майданчик – банально щоб добиратися на гру було ближче та зручніше.
Незабаром стала розігруватися першість міста. Перемагали переважно трудящі «Червоної зірки», тобто правонаступники справи братів Ельворті. Але були тріумфи і у команди місцевої авіабригади.
Також з 1922 року розпочався розігруватися Кубок УРСР серед колективів фізичної культури. У цьому змаганні та низці інших регіональних, на рівні республіки, незмінно виступала «Червона зірка», тільки під різними назвами – «Металіст», «Сільмаш», «Торпедо», «Трактор», безпосередньо «Зірка», «Динамо», знову “Зірка”. Ще два перейменування відбулися вже в період незалежної України – «Зірка-НІБАС» і знову просто «Зірка».
Флагманом радянської частини України “Зірку” 1920-х років не назвеш, але й явним аутсайдером команда ніколи не була. Найсильніші команди УРСР грали у тодішній столиці республіки – Харкові (сім із семи можливих перемог у чемпіонатах УРСР). Також сильними колективами могли похвалитися Донецьк, Київ, Дніпропетровськ, Одеса. А київське «Динамо», до речі, було створено лише 1927 року.
