27 Вересня 2022

Андрій П’ятов – гордість кіровоградського футболу

Related

Вадим Євтушенко – найкращий «джокер» європейського футболу 1980-х

Він неодноразово завойовував золоті медалі та кубки у двох...

Історія про те, як професор Голов’янко досліджував флору і фауну Кіровоградщини

Кіровоградська область – це мальовнича місцевість, де є велика...

Як Єлисаветградський вчений Борис Завадовський став відомий на весь світ? 

Завадовський Борис Михайлович уродженець Кіровоградщини, видатний вчений у галузі...

Історія про те, як кіровоградський вчений вперше застосував хлороформний наркоз

Виходець з Кіровоградщини вчений-медик Павло Парфенович Заблодський-Десятовський зробив великий...

Антон Задонцев – чоловік, якому люди завдячують хлібом

Кіровоградщина – це місце, широких ланів, родючого чорнозему і...

Share

Голкіпер донецького «Шахтаря» Андрій П’ятов – один із найвідоміших та найтитулованіших футболістів, вирощених на кіровоградській землі. І єдиний, хто привозив футбольний європейський кубок до рідного міста. Більше на ikropyvnytskyi.com.

З дитинства відрізнявся наполегливістю та працьовитістю

Народився майбутній рекордсмен збірної України 28 червня 1984 року в місті, яке на той момент називалося Кіровоград. З самого раннього дитинства вирізнявся працьовитістю та захопленням різними видами спорту. Займатися футболом П’ятов став із восьми років, а крім цього ходив на біг, плавання, рукопашний бій, волейбол та настільний теніс. За деякими з цих видів спорту навіть отримав розряди, але за якими саме – вже й сам важко згадує. «Люблю волейбол та теніс. У молодості у мене з плавання був якийсь розряд, і, здається, з рукопашного бою», – сказав в одному з інтерв’ю голкіпер «Шахтаря» кілька років тому.

Показово, що юний Андрій не пропустив жодного заняття у спортивній секції. Навчався спершу у школі №20, а потім у Кіровоградському спортивному ліцеї.

Щодо безпосередньо футболу, спочатку Андрія ставили на позицію нападника, але згодом він став кваліфікованим голкіпером. Його першим тренером у кіровоградській ДЮСШ-2 був Вадим Бондар. Він же, забігаючи наперед, був головним тренером «Артеміди» з 1999-го по 2001-й роки.

Старт кар’єри: Кіровоград-Полтава

На відміну від переважної більшості футболістів з Кіровограда, П’ятов не став «пташеням з гнізда» місцевої «Зірки». У багатьох джерелах голкіпер взагалі значиться як вихованець «Ворскли». Але трампліном у великий футбол дня нього стала аматорська команда «Артеміда». У її складі голкіпер зіграв 12 поєдинків у Любительському чемпіонаті України у 2000 році, справив позитивне враження на скаутів, після чого пішов на підвищення – до полтавської «Ворскли». Втім, заради справедливості, до «Артеміди» у дитячо-юнацькій футбольній лізі П’ятов виступав якраз за «Зірку». Також грав за юнацькі збірні України, причому у 2006 році став віце-чемпіоном молодіжного Євро. А у Полтаві з 2001 року до дебюту за «основу» 2005-го виступав за дубль «Ворскли». Тобто однозначно говорити, що цей гравець – вихованець «Зірки», «Артеміди» або «Ворскли» не доводиться.

Виграв конкуренцію у рамці воріт «Шахтаря»

Поява молодого голкіпера у рамці воріт «Ворскли» у 2004 році дала черговий поштовх у кар’єрі футболіста. «Шахтар» у ті роки намагався позбутися практики запрошення іноземних воротарів, намагаючись перейти до нинішньої моделі – захисники та воротар, бажано, мають бути українцями. І ліміт на легіонерів давався взнаки, і взаєморозуміння гравців з однієї країни банально вище. Просто для порівняння – Лаштувка, Плетікоса, Ковалевські на початку нульових (щоправда, були ще ветерани Шутков та Вірт). Шуст, П’ятов, Худжамов, Рибка та Каніболоцький починаючи приблизно з 2005 року. Це перелік куплених в інших клубах голкіперів “Шахтаря”.

Як бачимо з переліку українських воротарів абзацом вище, розслаблятися П’ятову не доводилося. Регулярно в команду приходили нові голкіпери, що претендували на місце в основному складі. І щоразу зрештою Андрій залишався номером один у рамці воріт донецької команди, хоча реальні шанси давалися всім із перерахованих.

П’ятов взагалі відрізняється дивовижною завзятістю та працьовитістю. Це видно і з його ще дитячих занять спортом, і звучить із вуст практично всіх його тренерів та партнерів по команді. Воротар часто йде з тренування незадоволеним, оскільки його «недостатньо навантажили».

Єврокубок – вперше у Кропивницькому

П’ятов у юному віці залишив рідне місто, переїхавши до Полтави. Але зв’язок із Кіровоградом, а пізніше – Кропивницьким, ніколи не втрачав, регулярно відвідуючи рідні пенати.

Апофеозом повернення до коріння та єднання футболіста з рідним містом для П’ятова можна назвати найтріумфальніший рік у його кар’єрі – 2009-й. Точніше, одну поїздку воротаря цього року. “Шахтар” завоював єврокубок – став переможцем в останньому розіграші Кубка УЄФА. Після цього трофей опинився у Кропивницькому – П’ятов привіз чашу до міста, де народився. Сама собою традиція – привозити завойований трофей на батьківщину – давня, міжнародна і давно поширена. Особливо широко подібні акції висвітлюються у ЗМІ після чемпіонатів світу, коли гравці команди, що перемогла, у своєрідному турне приїжджають разом із трофеєм у рідні міста. Аналогічно вчинили футболісти “Шахтаря” після завоювання єврокубка, знакової події для українського футболу. Для Кропивницького це було фурором, першою і поки що останньою подією подібного масштабу.

На батьківщині засипали медалями та іншими відзнаками

Звичайно, візит П’ятова був обставлений з великою помпезністю та масою офіційних церемоній. Воротареві влаштували прийом спершу в обласній раді, потім у міській, після чого дійство перемістилося до облфілармонії. У мерії гостю урочисто вручили найпочеснішу нагороду міста – «Золотий знак» І ступеня, а також медаль «За заслуги», в ОДА – почесну грамоту. Було багато інших подарунків та промов, а на десерт у буквальному сенсі місцеві кондитери піднесли шоколадну точну копію Кубка УЄФА. Заввишки пів метра, а на виготовлення пішло 14 годин і тільки шоколаду – понад 10 кг.

Запитання про рідне місто

Для городян кубок було виставлено на центральній площі міста, а також трофей провезли у кінному екіпажі головними вулицями Кропивницького. До речі, від облради до мерії П’ятов пройшовся пішки, на превеликий подив випадкових перехожих. Звісно, ​​цього дня він роздав незліченну кількість автографів. А загалом вийшло дуже яскраве міське свято.

На прес-конференції П’ятову поставили цікаве питання про рідне місто. «Так, мене завжди запитують, полтавець я чи ні. Відповідаю, що я – з Кіровограда, а у Полтаві почав грати на найвищому рівні, відбувся як футболіст найвищого рівня. Мені дуже приємно зараз перебувати у цьому місті з Кубком. Кожен футболіст нашої команди пишається своїм рідним містом. Той самий Саня Гладкий возив трофей до Лозової. Тобто він не соромиться свого міста. Для мене Кіровоград – рідне місто, і це найголовніше», – процитував воротаря сайт football.ua.

А на запитання, чи стежить П’ятов за кіровоградським футболом, він відповів таке: «Звичайно, я спостерігаю. У мене дуже багато друзів, щоправда, не з кіровоградської «Зірки», а із команд, які з нею суперничають. Я радий, що кіровоградський футбол почав відроджуватись».

Трофеї та титули

До осені 2022 року у Андрія П’ятова зібралася величезна колекція нагород та регалій. Десять золотих медалей Прем’єр-ліги України, вісім перемог у Кубку країни та стільки ж – у Суперкубку. Плюс – вищезгаданий Кубок УЄФА та безліч особистих нагород.

Кар’єра за збірну України також склалася для уродженця Кіровоградщини вражаюче. Влітку 2022 року у матчі Ліги Націй проти Вірменії П’ятов зіграв останній матч за головну команду країни та став першим в історії збірної воротарем, який відстояв на нуль 47 матчів. П’ятов побив рекорд Олександра Шовковського, з яким тепло обійнявся після поєдинку, легендарний кіпер входить до тренерського штабу збірної. Загалом за збірну у голкіпера «Шахтаря» накопичилося 102 поєдинки і на цьому він вирішив поставити крапку у своїй міжнародній кар’єрі.

.,.,.,.