Великдень або Пасха – це одне з найбільших свят, коли християни вшановують воскресіння Ісуса. В нашій країні, повідомляє сайт ikropyvnytskyi, Пасху почали святкувати наприкінці І тисячоліття з приходом християнства.
Походження святкування Великодня
Святкування Пасхи має язичницьке коріння. В Україні землероби вірили, що померлі родичі живуть під землею і впливають на її родючість. Саме з таким віруванням тісно пов’язані легенди, міфи про це свято.
Існує і думка, що наші предки запозичили святкування Пасхи в язичницьких і іудейських культур і вже в оновленому вигляді пов’язали його з особою Христа. Християни не визнають спорідненості Ісуса з язичницькими богами і вважають істинними тільки Євангельскі твори. Сьогодні свято Великодня символізує загальне відродження світу.
Походження слова «Пасха»
Це слово походить від свята песах, яке постійно святкують іудеї на знак звільнення від єгипетського полону. У них пасхальне ягня – це образ Христа, тому Ісуса часто іменують Агнцем Божим.
Звідки походять легенди про це свято
Фольклор нашої країни багатий на легенди і до сих пір нікому не зрозуміло, чи то люди самі їх складали спираючись на інформацію з книг, чи то насправді колись так було. Кропивницький також має свої легенди пов’язані зі святом Великодня. Всі ці оповідання переходили з покоління в покоління і дійшли до нашого часу.
Крашанка-писанка
У Кропивницькому є така легенда, в якій розповідають, що тіло Христа після смерті охороняли воїни. Коли він воскрес, то дав наказ їм піти до людей і розповісти усім, що він воскрес. В якості доказу дав воякам зі свого гробу писанку. З того часу і почали робити писанки на Великдень.
Є ще одна легенда. Колись селянин вирішив піти на базар продати яйця. По дорозі зустрів Ісуса, якого вели на розп’яття. На спині його був важкий хрест і Ісус по дорозі падав під його тягарем.
Чоловік вирішив пожаліти Ісуса, він покинув кошик в якому були яйця на дорозі, і пішов допомогати нести хрест, ніс його аж до розп’яття. Коли чоловік повернувся назад за кошиком, то побачив, що у кошику вже не прості яйця, а розмальовані писанки.
Друга легенда розповідає про те, як Ісус йшов дорогою зі Святим Петром по одному селі. Коли зайшли до села, то люди почали в спасителя кидати каміння та грудки землі. І кожен камінь, який доторкнувся до вбрання Ісуса, відразу перетворювався на писанку.
Люди також говорять про те, що Мати Божа робила писанки, розмальовувала їх і давала синові гратися ними. Йому дуже подобалися такі іграшки.
В іншій легенді пишеться, як далеко у горах до високої скелі прикували залізними ланцюгами страшного сатану. Він мав 12 посланців, які ходили по селах і містах, дивилися, як живуть люди, а потім все розповідали йому.
Коли посланці розповідали сатані, що люди живуть не добре, сваряться один з одним, то нехрист радів й сміявся так, що аж гори тряслися й ланцюги слабли. Якщо розповідали про згоду і мир між людьми, то сатана сердився й ланцюги сильніше стискали його тіло.
Воскресіння Христа: передвісники Матері Божої, живий півень
Є така легенда, в якій розповідали, що архангел Гавриїл прийшов до Матері Божої в суботу уві сні і сказав, що її син помре і воскресне з мертвих. В той час вона якраз сиділа, їла рибу. Жінка перехрестилася і сказала, що її син воскресне, як риба, яку вона їсть. Риба після цих слів ожила.
Серед людей також поширена ще одна легенда. У ній чоловік їв м’ясо півня, до нього підійшов наймит і сказав: «Христос Воскрес». На це чоловік відповів, що якщо насправді Христос воскресне, то його півень, якого він їсть оживе. Не встиг він це промовити, як кісточка до кісточки і півень ожив.
Про Великдень: «Свиридова могила», менші дні
В області місцеві літні люди розповіли досить цікаву легенду. Колись в селі Новоселівка Олександрійського району жив чоловік Свирид. Наступив Великдень і Свирид вирішив перевірити, чи насправді Великдень великий. В перший день воскресіння Христового чоловік запряг волів та й пішов ними орати город, в той час його односельчани в церкві Богові молилися.
Тільки чоловік почав працювати, як під землею щось сильно загуло, звук був неймовірно сильний. Свирид з волами провалився під землю, а на тому місці утворилася велика могила. Місцеві й досі говорять на неї «Свиридова могила». Також розповідають про те, що на тому місці особливо вночі відбувається щось недобре, чутно якісь голоси.
Свято Великдень назвали так, бо розповідають, що в той день, коли Христос народився, світило сонце і дні були довгими, тобто теперішніх потрібно 7 днів скласти разом докупи, аби вийшов один такий день, який був раніше.
Так, сонце сходило в неділю зранку і світило до слідуючої суботи. Після розп’яття Хреста дні стали меншими. Тепер тільки ворота в божому храмі стоять навстіж 7 днів, ось чому цей день назвали Великим.
