Кропивницький академічний український, музично-драматичний театр завжди був популярним і улюбленим місцем людей, де можна повноцінно відпочити. Колектив цього закладу як і другі працівники закладів культури, від початку повтомасштабної війни почали підлаштовуватись під складні обставини. Вони не змогли відновити театральну діяльність, проводити виїзні вистави для вимушених переселенців, як це роблять другі подібні заклади. Але знайшли себе люди, в іншій не менше важливій сфері – волонтерстві, повідомляє сайт ikropyvnytskyi.com.
Всей колектив не зміг знову виступати на сцені, в зв’язку з тим, що існує велика небезпека. Особливо страшно перебуватипід час репетицій у приміщенні театру, часті тривоги заважають повноцінно працювати. Крім того, цей заклад, ще на самому початку війни залишився без головного режисера, також з життя пішли, ще декілька його членів колективу.
Автори та люди працюючі в художній групі рахуються на контрактній основі, а через те, що немає керівника нереально робити конкурс та ставити працювати нових працівників, чи продовжувати термін договору зі співробітниками, які вже відпрацювали по контракту.
Як зараз працює театр
Адміністрація і технічний склад театру на разі почали працювати над тим, щоб зберегти матеріальні фонди, та підтримати внутрішню роботу закладу. На початку війни була одноголоса ініціатива всього колективу зібрати кошти і відправити їх нашим воїнам. В людей це вийшло, вони відправили 178 тисяч гривень на потреби військових.
Колектив художників, акторів за неможливої творчої діяльності стали максимально займатись волонтерством. Так, актори займаються збором, сушінням овочів та передають їх волонтерам, які готують нашим хлопцям сухі борщі, супи. Багато хто почав плести маскувальні сітки, шити спорядження для армії. Кожна людина з великого колективу має свою роботу, ту, яку вона виконує з великою любов’ю.
Ті самі актори і велика частина режисерського складу почали допомогати вимушеним переселенцям, вони налагодили роботу в гуманітарному центрі «Територія успіху» як тільки його створили, троє з них кожен день там працюють. Ще два чоловіки залучені до роботи в другому центрі волонтерів.
Що ще, крім волонтерства?
Люди згуртувалися, і почали проводити розважальні сценки для дітей, які знайшли прихисток в нашому місті під час війни. Як говорять самі актори, що вони не збираються відмовлятись від своєї роботи, і як би тяжко не було, все одно будуть продовжувати свою діяльність в плані виступів на сцені або перед людьми.
У мріях всіх працівників театру – це швидке закінчення війни, нарешті обраний головний режисер, багато нових прем’єр, глибоких патріотичних постанов. А наразі всі мають свою роботу і роблять перемогу, ще ближче до нас.
